ЗАСОБИ ВИОКРЕМЛЕННЯ ОБ’ЄКТА В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
Анотація
У статті проаналізовано засоби ідентифікування певного об’єкта в художньому тексті, які можуть бути репрезентовані як на рівні простого й складного речень, так і в межах тексту. Окреслено такі основні складники реалізації процесу ідентифікації, як намір адресанта і потреба адресата у виокремленні об’єкта. Відповідно до наміру виокремити певний об’єкт і здатності це здійснити класифікуємо конструкції за ступенем завершеності процесу ідентифікації, яку поділяємо на завершену (адресат недвозначно ідентифікує об’єкт) і незавершену, яка може бути успішною або неуспішною через бажання / небажання та спроможність / неспроможність адресанта надати необхідні ознаки для виокремлення певного об’єкта.
Ключові слова: монологічне мовлення, діалогічне мовлення, певний об’єкт, намір адресанта, потреба адресата.
The article describes the means of identifying a particular object in a literary text. The purpose of the article is to study the linguistic means to identify the object in dialogue and monologue speech. To achieve this aim of the work it is necessary to find out the following tasks: to explore the meaning of the concepts of the addresser’ intention and the addressee’ need to determine the specific object, to characterize the types of speech and describe the means of their implementation. The use of structures with the relation of identification allows to distinguish such the addresser’ intentions as informative (the statement of declarative sentences of the real or irreal fact, the transmission of messages by the speaker); interrogative (forms a cognitive process-search, implements the addresser’ gnoseology need to fill the information gaps in knowledge), interactive (focuses on installation, activation and initiation of contact between the participants of a communicative act). According to the addresser’ intention and the addressee’ need the structures with the relation of identification are divided into completed, in which the addressee clearly identifies the object, and uncompleted, which can be successful or unsuccessful.
Key words: monologue speech, dialogical speech, the object, the addresser’ intention, the addressee’ need.
Повний текст:
PDFПосилання
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник. Київ: Видавничий центр «Академія», 2004. 344 с.
Вайс Д. Высказывание тождества в русском языке: опыт их отграничения от высказываний других типов. Новое в зарубежной лингвистике: сборник статей / за ред. Т. В. Булыгиной и А. Е. Кибрик. Москва: Прогресс, Вып. 15. 1985. С. 434–463.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: підручник. Київ: Либідь, 1993. 368 с.
Заболотська О. О. Типологія комунікативних інтенцій. Мова-література-мистецтво: матеріали міжнар. наук. конференції (КНЛУ, 25-27 вересня 2014 р.). Київ: Вид. центр КНЛУ, 2014. С. 55–56.
Серл Р. Дж. Рефренция как речевой акт. Новое в зарубежной лингвистике. Логика и лингвистика (Проблемы референции): сборник статей / состав. Н. Д. Арутюнова. Москва: Радуга, 1982. Вып. 13. Лингвистика текста. С. 179–203.
Стросон П. Ф. Идентифицирующая референция и истинное значение. Новое в зарубежной лингвистике: сборник статей / ред. Н. Д. Арутюнова. Москва: Прогресс, 1982. Вып. 13. С. 109–133.
Шабат-Савка С. Т. Дискурс як релевантний спосіб втілення комунікативних інтенцій. Studia linguistica. Київ: Київський університет, 2011. Вип. 5. С. 451–457.
Шатуновский И. Б. Тождество и его виды. Тождество и подобие: сравнение и идентификация. Пробл. группа «Логич. анализ языка»: сборник статей / ред. Н. Д. Арутюнова. Москва: Наука, 1990. С. 52–67.
Шмелёв А. Д. Парадоксы идентификации. Тождество и подобие: сравнение и идентификация. Пробл. группа «Логич. анализ языка»: сборник статей / ред. Н. Д. Арутюнова. Москва: Наука, 1990. С. 33–51.
Bu.mann H. Lexikon der Sprachwissenschaft. Stuttgart: Kroner, 2002. 783 S.
DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.1242805
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.