РОЗВИТОК ЛЕКСИЧНИХ РЕЛІГІЙНИХ ДЕРИВАТІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

А. А. Ковтун

Анотація


У статті здійснено короткий діахронний огляд розвитку питомих номінацій на позначення релігійно-православної сфери, який продемонстрував неухильне розширення релігійної лексики української мови за допомогою лексичного способу словотворення, зафіксованого вже в перших писемних пам’ятках. Це номінування як нових християнських предметів і явищ, так і творення синонімійних відповідників до наявних релігійних лексем. Постійна активність таких дериваційних процесів засвідчує належність релігійно-християнських номінацій до знакових для українців одиниць. «Запитаними» вони залишаються й сьогодні, особливо для репрезентації індивідуального світосприйняття релігійного життя.

Ключові слова: релігійна лексика, словотвірний процес, лексичний дериват, діахронія, старослов’янізм.

 

In the article, a short diachronic review of the development of specific nominations for the designation of the religious – orthodox sphere was carried out, which demonstrated the steady expansion of the Ukrainian religious vocabulary through the lexical way of word formation, recorded already in the first written texts (Богомати, небожьчикъ). Derivation often followed Old Slavonic patterns. Development of specific religious vocabulary became increasingly noticeable with the enhanced need for changes towards Ukrainization: nomination of both new Christian subjects and phenomena, and the creation of synonymous correspondences with existing religious lexemes (16-17century – Великдень / Великодень, бабинець; second half of the 19th century – Боженько / Божечко, бузувір; from the late 20th century – автокефальність, православненько). While innovations were not always fixed, the fact of the activity of these derivation processes testifies to the belonging of Christian-religious nominations to units that are iconic for Ukrainians. These nominations are still “in demand” today, particularly when it comes to the representation of the individual perception of religious life.

Key words: religious vocabulary, derivational process, lexical derivative, diachrony, Old Slavism.


Повний текст:

PDF

Посилання


Акти Полтавського полкового суду 1668-1740 рр.: зб. актових документів: кн. І /підгот. до вид. І. П. Чепіга, У. М. Штанденко. Київ: Наук. думка, 2017. 518 c.

Білецький А. О. Помилки Святого Ієроніма/ пер. з рос. мови Є.А. Карпіловська. Collegium. 1993. № 1. С. 104–107.

Білецький В. О. Об интернационализмах. Вибрані твори /упоряд. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Савенко А.О. Київ: Вид. дім Д. Бураго, 2012. С. 184–202.

Білецький-Носенко П. Словник української мови /підгот. до вид. В. В. Німчук. Київ: Наук. думка, 1966. 422 с.

Бучацьке Євангеліє ХІІ–ХІІІ ст. /відп. ред. В. В. Німчук; підгот. до вид. Ю В. Осінчук. Київ: Вид. дім Д. Бураго, 2017. 360 с.

Етимологічний словник української мови: у 7 т./гол. ред. О. С. Мельничук; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: Наук. думка, 1982-2012.

Жовтобрюх М. А. Стилістична диференціація української лексики. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. Київ: Наук. думка, 1973. С. 151–178.

Исаченко А. В. К вопросу о структурной типологии словарного состава славянских литературных языков. Slavia. Praha: ČSAV, 1958. Roč. ХХVІІ. Seš. 3. S. 334–352.

Карпіловська Є. А. Функціональний потенціал конкурентних моделей словотворення: параметри стабільності похідних. Функцыянальныя аспекты словаўтварэння. Мінск: ВТАА «Права і эканоміка», 2006. С. 92–101.

Карпіловська Є. А. Нова Україна у словотвірній номінації: зміни у мовному «кресленні» світу. Відображення історії та культури народу в словотворенні. Київ: Вид. дім Д. Бураго, 2010. С. 91–109.

Кислюк Л. Сучасна українська номінація: ресурси та та тенденції: монографія. Киїів: Вид. дім Д. Бураго, 2017. 424 с.

Колоїз Ж. В. Українська оказіональна деривація: монографія. Київ: Акцент, 2007. 311 с.

Літературна норма і мовна практика: монографія /за ред. С. Я. Єрмоленко. Київ, 2013. 320 с.

Нелюба А. Лексико-словотвірні інновації (1983–2003): словник. Харків: Харків. історико-філол. тов-во, 2004. 134 с.

Нелюба А. Лексико-словотвірні інновації (2008–2009): словник. Харків: Харків. історико-філол. тов-во, 2010. 115 с.

Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х–ХІІІ ст. Житомир: Полісся, 2015. 352 с.

Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи та правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». 2-е вид., доп. Київ: Академія, 2001. 152 с.

Піддубна Н. В. Розбудова понятійного апарату теолінгвістики: бібліїзм, біблієма, біблійність, бібліонім. Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. 2017. Вип. 46. С. 92-99.

Потебня А. Мысль и язык. Київ: Синто, 1993. 191 с.

Пуряєва Н. В. Формування української церковно-обрядової термінології (назви богослужбових предметів): дис. … канд. філол. наук: 10.02.02. Київ, 2001. 235 с.

Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Видавничий відділ «Свічадо» Монастиря Монахів Студитського Уставу, 2001. 160 с.

Русанівський В. М. Семантичні процеси розвитку української лексики. Історія української мови: Лексика і фразеологія. Київ: Наук. думка, 1983. С. 660-715.

Словарь української мови: у 4 т./зібр. ред. журн. «Киевская старина»; упоряд., з дод. власного матеріалу Б. Грінченко. Репринтне вид. Київ: Лексикон, 1996.

Словник синонімів української мови: у 2 т./ред. кол.: А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та ін. Київ: Наук. думка, 2001. 1026 с.

Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.: у 28 вип./Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАНУ; гол. ред. Д. Гринчишин. Львів, 1994-2013. Вип. 1-16.

Словник української мови/відп. ред. В. В. Жайворонок; кер. наук.-видавн. проекту В. В. Німчук, П. Ю. Гриценко, П. М. Мовчан та ін. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012. 1316 с.

Словник української мови: у 20 т. /гол. наук. ред. В. М. Русанівський; наук. кер. проекту В. А. Широков. Київ: Наук. думка, 2010-2017. URL: http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/ (дата звернення: 05.04.2017).

Словотворчість незалежної України. 2012–1016. Словник/уклад. А. Нелюба, Є. Редько; заг. ред. А. Нелюби. Харків: Харк. Іст-філол. тов-во, 2017. 460 с.

Срезневский И. И. Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ. Санкт-Петербургъ: Типографія Императорской Академіи Наукъ, 1893-1912.

Старославянский словарь (по рукописям Х–ХІ веков) /Славянский институт АН Чешской республики; Э. Благова, Р. М. Цейтлин, С. Геродес и др. Москва: Русский язык, 1992. 842 с.

Хрестоматія давньої української літератури: до кінця XVIII ст. /упоряд. О. І. Білецький. 30-е вид., доп. Київ: Рад. шк., 1967. 784 с.

Царалунга І. Варіативність у староукраїнській літературно-писемній мові ХІV–ХV ст.: монографія. Хмельницький: ФОП Гонта А. С., 2017. 448 с.




DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.1242819

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.