АКТУАЛІЗАЦІЯ ВІДТІНКУ «СТРАХ-БЛАГОГОВІННЯ» КОМУНІКАТИВНОГО СМИСЛУ «СТРАХ» В АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТАХ ЖАХІВ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню умов утілення варіації комунікативного смислу «страх» «страх-благоговіння» в текстах Г. Лавкрафта. Дослідження здійснюється в межах лінгвістичної прагматики, його мета – виявлення механізмів актуалізації комунікативного смислу цілого тексту («страх-благоговіння»), що має джерелом страху монстра. Порівняння відтінків комунікативного смислу «страх», закладених у номінації monster та синонімічних їй одиниць, дозволяє розрізнити апріорні й апостеріорні смисли та їхню прагматичну специфіку.

Ключові слова: прагматика, текст, страх, комунікативний смисл, суб’єкт-джерело страху, суб’єкт-реципієнт страху.

Статья посвящена исследованию условий выражения вариации коммуникативного смысла «страх» «страх-благоговение» в текстах Г. Лавкрафта. Исследование проводится в рамках лингвистической прагма-тики, его цель – выявление механизмов актуализации коммуникативного смысла целого текста («страх-благоговение»), в котором источник страха – монстр. Сравнение оттенков коммуникативного смысла «страх», заложенных в номинации monster и синонимичных ей единиц, позволяет раличить априорные и апостериорные смыслы и их прагматическую специфику.

Ключевые слова: прагматика, текст, страх, коммуникативный смисл, субъект-источник страха, субъект-реципиент страха.

The article aims at revealing the mechanisms of actualizing the communicative sense of a whole text («fear-awe») with the source of fear a monster. The topicality of the research is proved by the fact that the emotional component of any discourse has become the object of scientific attention of the representatives of most humanitarian spheres: from philosophers to linguists). The tasks set in the article include the comparison of the shades of the communicative sense «fear» implied in the nomination «monster» and synonymous units that lets us differentiate senses a priori and a posteriori and their pragmatic specificity. The conclusion made emphasizes the key role of the mechanism of reference and nomination of the subjects-sources of fear and its recipients as well as the importance of these subjects collision – the mechanism that helps actualizing the shades of the communicative sense to the fullest. Also, it is proved that the shade «fear-awe» is actualized as a result of compensatory mechanisms that minimize subjectivity in the source of fear perception and make the shade «fear-disgust» peripheral.

Key words: pragmatics, text, fear, communicative sense, subject-source of fear, subject-recipient of fear.