СПЕЦИФИКА ИНТЕРПРЕТАЦИИ ИСТОЧНИКОВ В I ДЕЙСТВИИ ПЬЕСЫ А.Ф. ПИСЕМСКОГО «МИЛОСЛАВСКИЕ И НАРЫШКИНЫ»

Анотація

У  статті  розглядаються  особливості  інтерпретації  джерел  в  п’єсі «Милославські й Наришкіни», що відобразили драматичний період російської історії 1689 р. Серед багаточисельних джерел, що містять подробиці Стрілецького бунту, основними є XIII і XIV тт. «Історії Росії…» С. М. Соловйова і стаття П. К. Щебальського «Царівна Софія Олексіївна» (1856). О. Ф. Писемський зберігає імена історичних осіб, відтворює най- дрібніші подробиці про їх участь в бунті. Проте в п’єсі ми знаходимо і розбіжності з джерелами в описі подій. Так, на відміну від С. М. Соловйо ва О. Ф. Писемський вводить в діалог князя Голіцина і князя Одоєвського лише згадку про ключові моменти, слова історика вкладає у вуста князя Одоєвського, що бачив події, проте відомо, що Одоєвський не був уча- сником подій. О. Ф. Писемський зраджує історичній правді, змінюючи мотивування поведінки дійових осіб, але він залишається вірним психо- логічному малюнку ролі. З обширних описів С. М. Соловйова драматург відбирає фрагменти, які сприяють характеристиці етичного стану дійових осіб. Порівняно з джерелом О. Ф. Писемський змінює місце дії, скорочує протяжність події, укладаючи її в декілька реплік дійових осіб, інакше роз- ставляє акценти. На відміну від П. К. Щебальського драматург заглиблює протиріччя в питанні престолонаслідування, що відповідає не стільки істо- ричній, скільки художній правді. Таким чином, О. Ф. Писемський інтерпре- тував джерела згідно з власним задумом, а історичні факти були відправ- ною крапкою для роздумів про іронію історії.

Ключові слова: стрілецький бунт, історична трагедія, історичні джерела, драматичне мотивування, психологічний малюнок ролі.

 В статье  рассматриваются  особенности  интерпретации  источников в пьесе «Милославские и Нарышкины», отразившей драматический период русской истории 1689 г. Среди многочисленных источников, содержащих подробности Стрелецкого бунта, основными являются XIII и XIV тт. «История России…» С. М. Соловьева и статья П. К. Щебальского «Царевна Софья Алексеевна» (1856). А. Ф. Писемский сохраняет имена исторических лиц, воссоздает мельчайшие подробности об их участии в бунте. Однако в пьесе мы находим и расхождения с источниками в описании событий. Так, в отличие от С. М. Соловьева А. Ф. Писемский вводит в диалог князя Голицына и князя Одоевского лишь упоминание ключевых моментов, слова историка вкладывает в уста князя Одоевского, видевшего события, однако известно, что Одоевский участником событий не был. А. Ф. Писемский изменяет исторической правде, меняя мотивировку поведения действующих лиц, но остается верным психологическому рисунку роли. Из обширных описаний С. М. Соловьева драматург отбирает фрагменты, которые спо- собствуют характеристике  нравственного  состояния  действующих  лиц. В сравнении с источником А. Ф. Писемский меняет место действия, сокращает протяженность события, заключая его в несколько реплик действующих лиц, иначе расставляет акценты. В отличие от П. К. Щебальского драматург углубляет противоречия в вопросе престолонаследия, что отвечает не столько исторической, сколько художественной правде. Таким образом, А. Ф. Писемский интерпретировал источники согласно собственному замыслу, а исторические факты были отправной точкой для раздумий об иронии истории.

Ключевые слова: стрелецкий бунт, историческая трагедия, исторические источники, драматическая мотивировка, психологический рисунок роли.

 The article discusses the features of interpretation of sources in the play

«The Miloslavskys and The Naryshkins», which reflected the dramatic period of Russian history in 1689. Among the many sources that contain the details of the Rebellion of the Archers, the main ones are XIII and XIV vols. «History of Russia...» S. M. Solovyov and P. K. Schebalsky article «Princess Sophia» (1856).

A. F. Pisemsky stores the names of historical figures, recreates the smallest details of their participation in the riot. However, in the play we find discrepancies with sources in the event description. So, unlike S. M. Solovyov A. F. Pisemsky enters into dialogue Prince Golitsyn and Prince Odoevsky only references to the key moments, the words of the historian puts into the mouth of Prince Odoevsky who saw the events, but it’s the well known fact that Odoyevsky was not the participant of the events. A. F. Pisemsky changes the historical truth, changing behavior motivation of actors, but remains true to the role of psychological pattern. From extensive description of the S. M. Solovyov the playwright selects fragments that contribute to the characteristic of the actors moral state. In comparison with the source A. F. Pisemsky changes scene, reduces the length of the event, confining it in several actors remarks, makes different accents. Unlike P. K. Schebalsky playwright  deepening  contradictions  in  the  issue  of succession, which is responsible not so much historical as artistic truth. Thus, A. F. Pisemsky interpreted sources according to their own ideas, and historical facts were the starting point for thinking about the irony of history.

Keywords: the Rebellion of the Archers, historical tragedy, historical sources, dramatic motivation, psychological pattern roles.