TRANSGRESSION IN W.S. BURROUGHS’S JUNKY

Анотація

Стаття присвячена дослідженню першого роману Вільяма Берроуза «Джанкі» і трансгресивній естетиці, яка згодом стає головною характеристикою авторського стилю. В той час, як окремі літературознавчі роботи розглядають роман як прямолінійне оповідання в стилістиці бітницького потоку свідомості, або як продовження традиції американської сповідальності, аналіз тексту виявляє витоки наративного експерименталізму, характерного виключно для Берроуза. В ході дослідження автор статті приходить до висновку, що трансгресивна естетика «Джанкі» висвітлюється на двох рівнях. По-перше, не зважаючи на підзаголовок «сповідь», в романі постійно виникають змістовні лакуни. За інтенцією автора, яку він формулює в листуванні, текст повинен виражати виключно голос «джанка». По-друге, текст не співпадає із характером літературного поля США 1950-х. Коріння «Джанкі» знаходяться раніше в європейській, а не американській традиції. Берроуз продовжує європейську лінію в подальших роботах. Естетика «Джанкі» базується на поєднанні підривних висловлювань на кшталт порівняння залежності з розвитком особистості, а також змістовних лакун, які автор створює для досягнення ефекту присутності читача у фрагментизованій свідомості наратора.

Ключові слова: трансгресія, надлишок, магінальність, Батай, Фуко.

Статья посвящена исследованию первого романа Уильяма Берроуза «Джанки», а именно характерной для автора трансгрессивной эстетике, которая в дальнейшем становится визитной карточкой Берроузовского стиля. В то время, как некоторые литературоведы рассматривают роман как пример прямолинейного нарратива в стиле битнического потока сознания, или как продолжение американской традиции литературной исповеди, анализ текста выявляет корни экспериментального дискурса, характерного исключительно для Берроуза. В статье автор приходит к выводу, что трансгрессивная эстетика «Джанки» проявляется на двух уровнях. Во-первых, вопреки подзаголовку «исповедь», текст изобилует смысловыми лакунами. В личной переписке Берроуза мы находим подтверждение того, что намерением автора был создание одного голоса, «джанка». Во-вторых, текст не совпадает с с характером литературного поля США 1950-х. Корни «Джанки» – не в американской, а в европейской литературе, что подтверждают последующие тексты автора. Эстетика «Джанки» основана на сочетании подрывных высказываний, подобных сравнению зависимости с личностным развитием, и содержательных лакун, которые создают эффект присутствия читателя в фрагментированном сознании рассказчика.

Ключевые слова: трансгрессия, избыток, маргинальность, Батай, Фуко

The aim of this article is to analyze W.S. Burroughs’s first novel Junky from the angle of transgressive aesthetics the author comes to be known for in his later works. Whereas a number of literary studies categorize this text as an attempt at straightforward stream of consciousness narrative in style of the Beats, or emulating American confessional tradition, a thorough investigation into Junky’s discursive technique shows experimentalism Burroughs will develop later. We would argue that traits constituting Junky’s transgression can be divided in two groups. First, in spite of its initial deceiving subtitle “confessions”, Junky hides lacunas of information about the narrator, and does it intentionally as we can see from Burroughs’s letters. Second, the text makes no attempts to conform to 1950s audience. Junky shows that its roots are in European rather than American tradition of storytelling, paving the way for Burroughs’s later texts, be it Naked Lunch or the Red Night Trilogy. Junky’s aesthetics is based on the clash between subversive evocations the likes of comparison of the dependency to personal growth, and semantic lacunas aimed at invoking the reader with an effect of presence.

Keywords: transgression, excess, marginality, Bataille, Foucault