ИНТЕРТЕКСТУАЛЬНАЯ ПАРАДИГМА ПЬЕСЫ ВЕН. ЕРОФЕЕВА «ВАЛЬПУРГИЕВА НОЧЬ, ИЛИ ШАГИ КОМАНДОРА»

Анотація

У статті досліджено аксіологічний концепт єрофеєвської інтертекстуальності як найважливіший структуротворчий компонент драми «Вальпургієва ніч, або Кроки Командора», проаналізовано її генезу та механізм функціонування. Венедикт Єрофеєв створив перманентну  інтертекстуальну парадигму.П’єса унікальна за своїм філософсько-естетичним змістом, семантичними константами, своєрідною оповідною стратегією, складними формами модифікації авторської свідомості, які трансформують попередній історико-культурний матеріал.

Ми підсумували, що драматург вдається до використання типових прийомів постмодерністського письма – гротескного загострення, іронічної абсурдизації дійсності, літературної ремінісцентності, інтертекстуальності. Автор майстерно використовує перманентні ремарки, численні цитатні модифікації, алюзійні прийоми  з метою не лише  переконати ними когось, а й переоцінити та спародіювати дійсність. Інтертекстуальний підхід до єрофеєвської п’єси, використання  елементів деконтекстуалізації, декодування тощо дозволяє зрозуміти твір як цілісну ідейно-естетичну систему, неповторний текст, чого неможливо досягти, вдаючись лише до дослідження впливів.

Ключові слова: парадигма, інтертекст, аксіологічний, генеза, ремінісцентність, деконтекстуалізація, постмодернізм, гротеск, абсурдизація. алюзія, перманентний.

 В статье исследуется аксиологический концепт ерофеевской интертекстуальности как важнейшее структурообразующее начало, раскрыт ее генезис и механизм.

Пьеса «Вальпургиева ночь…» уникальна по своему философско-эстетическому содержанию, семантическим константам, сложным формам модификации авторского сознания, трансформирующим предшествующий историко-культурный материал.

Венедикт Ерофеев выработал доминирующие художественные формы, создал перманентную интертекстуальную парадигму. Он прибегает к типичным приемам постмодернистского письма – гротескному заострению, иронической абсурдизации действительности, литературной реминисцентности, интертекстуальности. деконтекстуализации, снижающему эмоциональный настрой драмы декодированию. Драматург мастерски использует перманентные ремарки, многочисленные цитатные модификации, аллюзийные приемы с целью не только убедить ими кого-либо, но и переоценить и спародировать действительность.

Интертекстуальный подход к ерофеевской пьесе позволяет понять ее как целостную идейно-эстетическую систему, неповторимый текст, чего не достичь, прибегая только к исследованию воздействий.

Ключевые слова: парадигма, интертекст, аксиологический, генезис, реминисцентность, деконтекстуализация, постмодернизм, гротеск, абсурдизация, аллюзия, перманентный.

 In the article the axiological concept of Erofeev intertekstuality as essential structure-forming component is investigated, its genesis and mechanism is revealed.

The play “Walpurgis Night ...” is unique in its philosophical and aesthetic content, semantic constants, complex forms of modification of the author's consciousness, transforming the previous historical and cultural material.

Ven.Erofeev has developed dominant art forms, has created a permanent intertextual paradigm. Erofeyev uses typical techniques of post-modernism writing, such as grotesque pointing, ironical absurdization of reality, examples of the Soviet promotion, literary reminiscence and intertekstuality. The playwright uses remarks, numerous quotation modifications, allusive techniques with the aim not only to convince someone by them, but also overestimate and parody them.

The author skillfully uses decontextualization, the code conversion reducing the emotional spirit of the drama “Walpurgis Night, or Commander's Steps”. Intertextual approach to Erofeev’s play helps to understand it as a coherent ideological and aesthetic system, a unique text that cannot be achieved by resorting only to research of impacts.

Keywords: paradigm, intertext, axiological, genesis, reminiscence, decontextualization, postmodernism, grotesque, absurdization, allusion, permanent.