НАЦІОНАЛЬНО-ІСТОРІОСОФСЬКА КОНЦЕПЦІЯ ЩАСТЯ В ОДНОЙМЕННІЙ ПОЕМІ В. МИСИКА

Анотація

Стаття присвячена виявленню категорії щастя в естетико-філософських візіях В. Мисика крізь зіставлення авторських і народних уявлень про неї. За основу взято поему-казку «Щастя». Попри те, що за радянських часів поема тлумачилась однопланово, поверхнево, нам удалося простежити глибинні етноментальні шари, на які тодішня критика звертала мало уваги. Особливе місце ми приділили з’ясуванню окремих образних домінант твору, які ілюструють світоглядні орієнтири поета.

Саме жанр поеми з елементами притчі та казки створив плідний ґрунт для ідейних і художніх рішень В. Мисика. Такі найвідоміші поеми митця, як: «Щастя», «Гетьманівна», «Чорнотроп» тощо свідчать, що саме цей жанр він обрав для глибокого, філософсько-психологічного осмислення категорії щастя. Характерно, що письменник утримується від оціночних суджень і з філософською відстороненістю лише підштовхує читача до роздумів над зображуваними подіями.

Ми з’ясували, що в поемі «Щастя» В. Мисик змальовує не стільки картину ідеального буття, скільки його завуальований антипод. Розв’язка поеми свідчить про помилковість уявлень героїв щодо справжнього щастя і лише другорядний персонаж втілює його.

Письменник не лише стилізує поему під фольклорний твір, він полемізує з деякими народними уявленнями, ніби шліфуючи їх, добирається самої суті. Так, розв’язка твору наштовхує на думку, що лише людина з чистим сумлінням і душею може бути по-справжньому щасливою, незалежно від матеріальних статків.

Ключові слова: щастя, модель ідеального світу, категорія «вічне», апелювання до загальнолюдських цінностей та орієнтирів, етноментальна модель.

 Статья посвящена выявлению категории счастья в эстетико-философских взглядах В. Мысика через сопоставление авторских и народных представлений о ней. Основой исследования является поэмa-сказкa «Счастье». Не смотря на то, что в советские времена поэма толковалась однобоко, поверхностно, нам удалось проследить глубинные этноментальные слои, на которые критика того времени обращала мало внимания. Особенное место мы уделили определению отдельных образных доминант произведения, которые иллюстрируют мировозренческие ориентиры поэта.

Именно жанр поэмы с элементами притчи и сказки создал плодородную почву для идейных и художественных решений В. Мысика. Такие самые известные поэмы художника, как: «Счастье», «Гетьмановна», «Чернотроп» и т. п. свидетельствуют о том, что именно этот жанр он избрал для глубокого, философско-психологического осмысления категории счастья. Характерно, что писатель воздерживается от оценочных суждений и с философской отстраненностью только подталкивает читателя к размышлениям о прочитанных событиях.

Мы определили, что в поэме «Счастье» В. Мысик изображает не столько картину идеального существования, сколько его завуалированный антипод. Развязка поэмы свидетельствует об ошибочности взглядов героев на истинное счастье и только второстепенный персонаж воплощает его.

Писатель не только стилизирует поэму под фольклорное произведение, он полемизирует с некоторыми народными взглядами, будто шлифуя их, подбирается к самой сути. Так, развязка произведения наталкивает на мысль, что только человек с чистой совестью и душой может быть по-настоящему счастливым, независимо от материального состояния.

Ключевые слова: счастье, модель идеального мира, категория «вечное», апелляция к общечеловеческим ценностям и ориентирам, этноментальная модель.

 The article is devoted to identifying of the category happiness in V. Mysik’s aesthetic and philosophical views through comparison of author's and national ideas. It is based on a poem-fairy tale “Happiness”. Although in Soviet period the poem was interpreted perfunctorily, we managed to track deep ethnomental layers to which the criticism of that time didn’t pay enough attention. We definied the separate figurative dominants of work which illustrate poet’s world outlook reference points.

The poem genre with elements of parable and fairy tale motivated ideological and art visions of V. Mysik. Such most known poems of the author, as “Happiness”, “Getmanovna” (“Daugther of Getman”), “Chernotrop” (“Roads in Late Autumn”), etc. testify that he chose this genre for a deep, philosophical and psychological comprehension of the category happiness. The writer steers clear of value judgments and encourages the reader to reflect as for read events.

We defined that in the poem “Happiness” V. Mysik represents not so much a picture of ideal existence, as its veiled antipode. Outcome of the poem testifies to an inaccuracy of heroes’ views of true happiness and only the minor character embodies it with the essence.

The writer doesn’t stylize poem as folklore, he argues with some national views as if grinding them, approaches the sence. Thus, the end of work suggests an idea that only the person with a clear conscience and soul can be rather happy.

Keywords: happines, model ideal world, the category of "the eternal", appealing to universal values and orientations, etnomental model.