ПСИХОПОЕТИКА СУМАРНО-АТРИБУТИВНОЇ ФОРМИ ЗОБРАЖЕННЯ В РОМАННІЙ ПРОЗІ ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО

Анотація

Стаття продовжує цикл публікацій автора, в яких висвітлюється проблема психопоетики творчості В. Підмогильного. Осмислюється проблема обсервації «внутрішньої людини» у творчості митця, з’ясовується та обґрунтовується функціональність застосування ним прийомів сумарно-атрибутивної форми психологічного зображення в романній прозі.

Несвідомі й напівсвідомі форми внутрішнього життя героїв романів В. Підмогильного розглядаються в дослідженні як психічні стани (сновидіння, марення і фантазії). Вони слугують переважно для підсилення емоційної сили зображення. У двох романах такі прийоми виконують різну функцію. Символічні сновидіння Степана Радченка («Місто») виражають його несвідомі бажання; прийом сну в «Невеличкій драмі» налаштовує читача на подальший розвиток сюжетної лінії навколо головної героїні (початок роману) й вказує на нову фазу її духовного й психологічного становлення (кінцівка роману).

Ключові слова: «внутрішня людина», психічні стани, сумарно-атрибутивна форма психологічного зображення, сновидіння, марення, фантазії.

Статья продолжает цикл публикаций автора, в которых освещается проблема психопоэтики творчества В. Пидмогильного. Осмысливается обсервация «внутреннего человека» в творчестве художника,  выясняется и обосновывается функциональность применения им приемов суммарно-атрибутивной формы психологического изображения в романной прозе.

Несознательные и полусознательные формы внутренней жизни героев романов В. Пидмогильного рассматриваются в исследовании как психические состояния (сновидения, бред и фантазии). Они служат преимущественно для усиления эмоциональной силы изображения. В двух романах такие приемы выполняют разные функции. Символические сновидения Степана Радченко («Город») выражают его несознательные желания; прием сна в «Небольшой драме» настраивает читателя на дальнейшее развитие сюжетной линии вокруг главной героини (начало романа) и указывает на новую фазу ее духовного и психологического становления (конец романа).

Ключевые слова:  «внутренний человек», психические состояния, суммарно-атрибутивная форма психологического изображения, сновидения, бред, фантазии.

The article continues the cycle of the author’s publications in which the problem of psychopoetics in the works of V. Pidmohil’nyi is studied. The problem of the observation of the “internal person” in the creative activity of the artist is interpreted; the functionality of the means usage of the summative-attributive forms of the psychological representation in the novel prose is substantiated.

Unconscious and semiconscious forms of the characters’ inner lives in V. Pidmohylny’s novels are considered in the research as mental states (dreams, delirium and fantasies). They primarily serve to enhance the emotional power of the images. In two novels such methods have different functions. Symbolic dreams of Stepan Radchenko (“The City”) express his unconscious desires; the method of dreams in “The little drama” sets the reader on the further development of the story line around the main character (the beginning of the novel) and points to a new phase of her spiritual and psychological development (the end of the novel).

Key words: «internal person», mental conditions, summative-attributive forms of psychological representation, dreams, delirium, fantasies.