Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

Поезія Павла Григоровича Антокольського (1895–1978) належить до значних явищ російської літератури ХХ ст. Він творив у різні її періоди, які супроводжувалися кардинальною зміною світоглядних і культурних парадигм. Істориками літератури цей автор традиційно подається як радянський поет «другого» ряду, чиїм творам притаманне тематичне й жанрове розмаїття.

     Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю введення у науковий обіг невивченої частини спадщини поета і осмислення її в контексті поезії пост символізму, до якої поетична творчість П. Антокольського 1910-х–1920-х рр. безсумнівно належить. Це надасть можливість заповнити прогалину в уявлення про особливості розвитку літератури того часу.

П. Антокольський як поет сформувався у Срібний вік російської поезії і пройшов шлях, що почався із захоплення символізмом, футуризмом і акмеїзмом. Як і багато його сучасників, він не був прихильником революції 1917 р., проте вписався в нову соціокультурну ситуацію, став відомим поетом, який мав своїх читачів і шанувальників. Перекодування його письменницької репутації дозволяє говорити про нього, як поета Срібного віку, з художнім і культурним багажем якого пов’язані особливості його віршів наступних років.

Виникнення теми Заходу в поезії П. Антокольського обумовлено трьома різними обставинами: біографічними, соціокультурними і естетичними. Біографічний аспект цієї теми пов’язаний з гастролями вахтангівського театру, що проходили по країнах Західної Європи. Соціокультурний аспект пов’язаний із загальною тенденцією 1920-х років – оскільки почастішали поїздки радянських письменників в Європу. Естетичний аспект – наслідування акмеїзму з його підвищеним інтересом до архітектури і пластичних мистецтв. Все це стало основою до розширення поетичної «географії» віршів П. Антокольського 1920-х років.

Ключові слова: символізм, акмеїзм, футуризм, пост символізм, традиція, наслідування, варіація.

Поэзия Павла Григорьевича Антокольского (1895–1978) принадлежит к значительным явлениям русской литературы ХХ в. Он творил в разные ее периоды, которые сопровождались кардинальной сменой мировоззренческих и культурных парадигм. Историками литературы этот автор традиционно подается как советский поэт «второго» ряда, произведениям которого присуще тематическое и жанровое разнообразие.

Актуальность темы исследования обусловлена необходимостью введения в научный оборот неизученной части наследия и осмысления его в контексте поэзии постсимволизма, к которой, безусловно, принадлежит поэтическое творчество П. Антокольского 1910-х–1920-х гг. Это даст возможность заполнить пробелы в представлениях об особенностях развития литературы того времени.

П. Антокольский как поэт сформировался в Серебряный век русской поэзии и прошел путь, который начался  увлечением символизмом, футуризмом и акмеизмом. Как и многие его современники, он не был сторонником революции1917 г., зато вписался в новую социокультурную ситуацию, стал известным поэтом со своими читателями и ценителями. Перекодировка его писательской репутации позволяет говорить о нем, как о поэте Серебряного века, с художественным и культурным багажом  которого связаны особенности его стихотворений последующих лет.

Возникновение темы Запада в поэзии П. Антокольского обусловлено тремя разными обстоятельствами: биографическими, социокультурными и эстетическими. Биографический аспект этой темы связан с гастролями вахтанговского театра, которые проходили в странах Западной Европы. Социокультурный аспект связан с общей тенденцией 1920-х годов – поскольку участились поездки советских писателей в Европу. Эстетический аспект – наследование акмеизма с его повышенным интересом к архитектуре и пластическим искусствам. Все это стало основой к расширению поэтической «географии» стихотворений П. Антольского 1920-х годов.

Ключевые слова: символизм, акмеизм, футуризм, постсимволизм, традиция, наследование, вариация.

The poetry of Pavel Grigorevich Antokolsky (1895–1978) belongs to the significant phenomenon of Russian literature of XX^th century. His work coincided with different periods of its development, accompanied by a radical change in the worldview and cultural paradigms. Having entered into poetry at the beginning of the century, P. Antokolsky is represented in the history of literature as a Soviet poet of the «second» rank, whose works are inherent in thematic and genre diversity. In his legacy, a significant place is occupied by poetic translations and literary criticism, as well as interest in the theater that manifested itself in various forms, which in the case of P. Antokolsky becomes «a mighty weapon of poetry» (V. Kaverin).

Topicality of the research is conditioned by the need to introduce the unexplored part of the poet's heritage into scientific circulation and to comprehend it in the context of the poetry of post-symbolism, to which the poetic work by P. Antokolsky of the 1910s–1920s undoubtedly belongs. This will make it possible to fill a gap in the notions about the peculiarities of the literature development of that time.

P. Antokolsky as a poet was formed in Silver Age of Russian poetry and passed the path that began with enthusiasm for symbolism, futurism and acmeism. Like many of his contemporaries, he was not a supporter of the revolution of 1917, but he entered into a new socio-cultural situation, became a famous poet who had his readers and admirers. The recoding of his writer's reputation allows us to speak of him as of the poet of the Silver Age, whose artistic and cultural baggage is associated with the peculiarities of his poems of later years.

The emergence of the theme of the West in the poetry of P. Antokolsky is due to three different circumstances: biographical, sociocultural and aesthetic. The biographical aspect of this topic is connected with the tours of the Vakhtangov Theater, which took place inWestern Europe. Sociocultural aspect is associated with the general trend of the 1920s – as the trips of Soviet writers toEuropebecame more frequent. The aesthetic aspect is the inheritance of acmeism with its increased interest in architecture and the plastic arts. All this became the basis for the expansion of the poetic «geography» of the poems of P. Antolsky in the 1920s.

        Keywords: symbolism, acmeism, futurism, post-symbolism, tradition, imitation, variation.

Антокольский П.Г. Запад: стихи. Москва: Узел, 1926. 30 с.

Антокольский П.Г. Далеко это было где-то…: Стихи. Пьесы. Автобиографическая повесть. Москва: Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. 464 с.

Антокольский П.Г. Пути поэтов: очерки. Москва: Советский писатель, 1965. 472 с.

Антокольский П.Г. Собрание сочинений: в 4 т. Москва: Художественная литература, 1971. Т.1.: Стихотворения и поэмы, 1915–1940. 526 с.

Антокольский П.Г. Стихотворения и поэмы. Ленинград: Советский писатель, 1982. 783 с.

История русской литературы ХХ – начала ХХІ века. Учебник для вузов в трех частях с электронным приложением. Часть II. 1925 – 1990 годы. Москва: Вадос, 2014. 512 с.

Маяковский В.В. Полное собрание сочинений: в 12 т. Москва: Правда, 1978. Т.1. 432 с.

Мифологический словарь. Москва: Советская энциклопедия, 1990. 572 с.

Пастернак Б. Стихотворения и поэмы. Москва: Художественная литература, 1988. 511 с.

Пономарев Е.Р. Типология советского путешествия. «Путешествие на Запад» в русской литературе 1920–1930-х годов: дис. на соискание учен. степ. доктора филол. наук: спец.: 10.10.10ю «Русская литература». Санкт-Петербург, 2014. 577 с.

Пушкин А.С. Стихотворении. Поэмы. Сказки. Москва: Художественная литература, 1977. 801 с.