Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

Интертекстуальность является неотъемлемой частью культуры и признаком литературной деятельности.

В современной науке теория интертекстуальности базируется на понимании процесса литературного развития как постоянного взаимодействия текстов и мировоззрений, в результате которого каждое слово произведения определенным образом усваивает и перерабатывает предшествующий литературный и культурный материал в тех или иных формах, а задачей интертекстуального анализа является выявление этих следов «чужого слова» в произведении.

В работе осмысляется феномен интертекстуальности в ее различных проявлениях и функциях в рамках художественной специфики текста. Интертекстуальность трактуется как механизм многоуровневого взаимодействия и взаимосвязи интертекстуальных элементов: 1) одного и того же текста, 2) уровня текст – текст, 3) уровня текст – культурная эпоха, что позволяет сформировать целостное представление о феномене интертекстуальности. Специфика интертекстуальных взаимодействий состоит в построении ассоциативных связей в сознании читателя с предшествующим текстом.

В ходе практического анализа определена роль и специфика интертекстуальных элементов в произведениях английских писателей. Интертекстуальность в английской литературе прослеживается на уровне использования фольклорной традиции, а именно мотивов и образов. Комплексное изучение проявления интертекстуальности проведено на материале текстов английских сказок. В ходе анализа выявлено присутствие в них традиционных элементов интертекста мифа, баллады, легенды, которые являются для английских сказок основными прецедентными текстами. В статье выявлены способы реализации интертекстуальных связей в текстах, их специфики и функции в произведениях английской и мировой литературы. Рассмотрены типологические интертекстуальные связи в разножанровых произведениях английских писателей. Определена роль и влияние английской фольклорной традиции на последующее творчество английских писателей.

Ключевые слова: интертекстуальность, мотив, сюжет, прецедентный текст, сказки, мифы, легенды.

Інтертекстуальність є невід'ємною частиною культури і ознакою літературної діяльності.

У сучасній науці теорія інтертекстуальності базується на розумінні процесу літературного розвитку як постійної взаємодії текстів і світоглядів, в результаті якої кожне слово твору певним чином засвоює і переробляє попередній літературний і культурний матеріал в тих чи інших формах, а завданням інтертекстуальності аналізу є виявлення цих слідів «чужого слова» в творі.

В роботі осмислюється феномен інтертекстуальності в його різних проявах і функціях в рамках художньої специфіки тексту. Інтертекстуальність трактується як механізм багаторівневої взаємодії і взаємозв'язку інтертекстуальних елементів: 1) одного і того ж тексту, 2) рівня текст – текст, 3) рівня текст – культурна епоха, що дозволяє сформувати цілісне уявлення про феномен інтертекстуальності. Специфіка інтертекстуальних взаємодій складається в побудові асоціативних зв'язків у свідомості читача з попереднім текстом.

В ході практичного аналізу визначена роль та специфіка інтертекстуальних елементів у творах англійських письменників. Інтертекстуальність в англійській літературі простежується на рівні використання фольклорної традиції, а саме мотивів і образів. Комплексне вивчення прояву інтертекстуальності проведено на матеріалі текстів англійських казок. В ході аналізу виявлено присутність в них традиційних елементів інтертексту міфу, балади, легенди, які є для англійських казок основними прецедентними текстами. У статті виявлені способи реалізації інтертекстуальних зв'язків в текстах, їх специфіки та функції в творах англійської та світової літератури. Розглянуто типологічні інтертекстуальні зв'язки в різножанрових творах англійських письменників. Визначено роль і вплив англійської фольклорної традиції на подальшу творчість англійських письменників.

Ключові слова: інтертекстуальність, мотив, сюжет, прецедентний текст, казки, міфи, легенди.

Intertextuality is an integral part of culture and indicator of literary activity.

Modern science believes that the theory of intertextuality is based on understanding the development of literature as a continuous interaction of texts and world views, whereby each word of the work specifically adopts and process earlier literature and cultural material of various forms, and intertextual analysis is aimed at revealing such traces ‘alien words’ in the works.

The article interprets the phenomenon of intertextuality in various manifestations and functions within the specific artistic character of the text. Intertextuality is treated as a mechanism of the multilevel interaction and interconnection between intertextual elements: 1) of the same text; 2) of the text – text level; 3) of the text – cultural epoch level; it forms the whole picture of the phenomenon of intertextuality. The special nature of intertextual relations is the formation of associative links with the precedent text in the reader’s mind.

The practical analysis determined the role and special character of intertextual elements in works of English writers. Intertextuality in English literature can be retraced on the folk tradition level, particularly, the use of motives and images. Intertextuality was studied extensively on the texts of English folk tales. The analysis revealed traditional elements of intertexts of myths, ballades, and legends, which are the basic unprecedented texts for English folk tales. The article demonstrates methods for realization of intertextual links in texts, their special nature and functions in works of English writers and in world literature. It deals with typological intertextual relations in works of different genres written by English writers. Besides, it determines the role and influence of the English folk tradition on further works of English writers.

Keywords: intertextuality, motif, plot, precedent text, folk tale, myth, legends.

Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. Москва: Прогресс, 1989. 615 с.

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. Москва: Искусство, 1979. 423 с.

Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. Москва: Худож. лит., 1972. 470 с.

Бехта І.А. Концептосфера у динаміці: (Текст і дискурс у світлі когнитивно-дискурсної парадигми). Мовні і концептуальні картини світу. Київ, 2001. № 5. С. 22—26.

Вербицкая Н.В. Литературная пародия как объект филологического исследования. Тбилиси: Изд-во Тбил. Ун-та, 1987. 165 с.

Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Ленинград: Гослитиздат, 1940. 528 с.

Лещенко О.І. Особливості реалізації антропоцентричності в англомовних казках: автореф.дис. …канд. філол. наук: 10.02.04. Київ, 1996. 21 с.

Короблева Н.В. Интертекстуальность литературного произведения (на материале романа А. Битова «Пушкинский дом»): Автореф. дис… канд. филол. наук: 10.01.06. Донецк, 1999. 19 с.

Лотман Ю.М. Структура художественного текста. Москва: Искусство, 1970. 384 с.

Медриш Л.Н. Литература и фольклорная традиция. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1980. 295 с.

Мироненко А.О. Алюзія і ремінісценції в романі Валерія Шевчука «Юнаки з вогненної печі». Вісн. Харк.ун-ту. 2002. № 557. С. 198—204.

Нефедова Е.Д. Подходы к лингвостилистическому исследованию литературной сказки как типа текста. Вісн. Харк.ун-ту. Сер. Романо-герман.філол. 2001. № 536. С. 137—144.

Соссюр Ф. де. Труды по языкознанию. Москва: Прогресс, 1977. 695с.

Тынянов Ю.Н. Поэтика. История литературы. Кино. Москва: Наука, 1977. 574 с.

Тютенко А.А. Структура и функции аллюзии в прессе Германии, Австрии и Швейцарии: Дис… канд. филол. наук: 10.02.04. Харьков, 1999. 205с.

Genette G. La litterature au second degre. P., 1982. 467c.

Stephens J. Language and Ideology in Children’s Fiction. London: Longman, 1992. 308 p.

Pfister M. How postmodernism is intertextuality.Intertextuality. Ed. Heinrich F. Plett. Berlin: N.–Y., 1991. P. 3—36.