ОБРАТНЫЙ ЭКФРАСИС В РОМАНЕ Д. РУБИНОЙ «БЕЛАЯ ГОЛУБКА КОРДОВЫ»: МИР КАК ТЕКСТ

Анотація

За ознакою оригінал – підробка (копія) у статті виділено кілька груп екфрастичних описів. У першу входять сфальсифіковані головним героєм роману Кордовін картини відомих живописців. До другої ми відносимо ро-боти самого художника. Це портрети його коханих і цикл жанрових картин «Єрусалимка». Третю групу складають реальні чи вигадані роботи інших художників. Найчастіше вони тільки називаються або навіть просто згаду-ються імена живописців. Окремо стоїть четверта група, куди потрапляють всі випадки зворотного екфрасиса.

 Розглянуто зворотний екфрасис в романі «Біла голубка Кордови». Під зворотним екфрасисом розуміється опис будь-якого об’єкта або персонажа літературного твору як твору мистецтва або, принаймні, має будь-які риси схожості з мальовничим, скульптурним зображенням, музичним або кіно-образом тощо.

 Проаналізовано представлені в творі Рубіної екфрастичні пейзажі й портрети персонажів, виявлені їхні функції, типологічні риси та визначе-но особливості їхньої композиційної організації. Образотворчий екфрасис регулярно використовується в тексті роману та доповнюється театральним, музичним, хореографічним, архітектурним екфрасисами. Дослідження по-казало, що текст роману, незважаючи на численні риси реалістичної естети-ки, організований як ігровий простір: і актанти, і саме місце дії відсилають ні до первинної реальності, це «живі» портрети і пейзажі.

 На підставі проведених спостережень робиться висновок, що і опові-дач, і герой сприймають навколишній світ як художній текст, який говорить мовою мистецтва. Навіть своє життя Кордовін вибудовує так, ніби працює над твором мистецтва. Художник виступає в романі в ролі деміурга, він приєднується до вічності завдяки написаним їм полотнам.  Втілюючи в романі концепцію неміметичного мистецтва, в якому від-бивається реальність, Рубіна відновлює в правах художника, протягом декількох десятиліть розглядався тільки як «скриптора» (Р. Барт). Дотри-муючись постмодерністського визначення світу як тексту, письменниця подвоює цей текст, створюючи світ як мальовниче полотно, написане не пензлем, а словом.

 Ключові слова: Діна Рубіна, зворотний екфрасис, ігровий екфрасис, світ як текст

В  статье выделено несколько групп экфрастических описаний по при-знаку оригинал – подделка (копия). В первую входят сфальсифицированные главным героем романа Кордовиным картины известных живописцев. Ко второй мы относим работы самого художника. Это портреты его возлю-бленных и цикл жанровых картин «Иерусалимка». Третью группу состав-ляют реальные или вымышленные работы других художников. Чаще всего они только называются или даже просто упоминаются имена живописцев. Особняком стоит четвертая группа, куда попадают все случаи обратного экфрасиса.

 Рассмотрен обратный экфрасис в романе «Белая голубка Кордовы». Под обратным экфрасисом понимается описание любого объекта или персона-жа литературного произведения как произведения искусства или, по край-ней мере, имеющего какие-либо черты сходства с живописным, скульптур-ным изображением, музыкальным или кинообразом и т.п.

 Проанализированы представленные в произведении Рубиной экфра-стические пейзажи и портреты персонажей, выявлены их функции, типо-логические черты и определены особенности их композиционной орга-низации. Живописный экфрасис регулярно используется в тексте романа, дополняясь с театральным, музыкальным, хореографическим, архитектур-ным экфрасисами. Исследование показало, что текст романа, несмотря на многочисленные черты реалистической эстетики, организован как игровое пространство: и актанты, и само место действия отсылают не к первичной реальности, это «ожившие» портреты и пейзажи.

На основании проведенных наблюдений делается вывод, что и пове-ствователь, и герой воспринимают окружающий мир как художественный текст, говорящий на языке искусства. Даже свою жизнь Кордовин выстра-ивает так, как будто трудится над произведением искусства. Художник вы-ступает в романе в роли демиурга, приобщенного к вечности благодаря на-писанным им полотнам.

 Воплощая в романе концепцию немиметического искусства, в кото-ром отражается реальность, Рубина восстанавливает в правах художника,

в   течение нескольких десятилетий рассматривавшегося только в качестве «скриптора» (Р. Барт). Следуя постмодернистскому определению мира как

текста, писатель удваивает этот текст, создавая мир как живописное полот-но, написанное не кистью, а словом.

 Ключевые слова: Дина Рубина, обратный экфрасис, игровой экфрасис, мир как текст.

 The article highlights several groups of ekphrastical descriptions based on the original – fake (copy). The first one includes paintings by famous painters falsified by the main character of the novel Cordovin. To the second group we refer the work of the artist himself. These are portraits of his beloved and a cycle of genre paintings “Jerusalemka”. The third group consists of real or fictional works by other artists. Most often, they are only called or even simply mentioned the names of the painters. The fourth group stands apart, it includes all cases of reverse ekphrasis.

 The reverse ekphrasis is considered in the novel The White Dove of Cordoba. Reverse ekphrasis is understood as the description of any object or character of a literary work as a work of art or, at least, having any similarities with a pictorial, sculptural image, musical or cinema image, etc.

 The ekfrastic landscapes and portraits of the characters presented in the Ru-bina’s work are analyzed, their functions, typological features are revealed and the features of their compositional organization are determined. The picturesque ekphrasis is regularly used in the text of the novel, supplemented with theatrical, musical, choreographic, architectural ekphrasis. The study showed that the text of the novel, despite the numerous features of realistic aesthetics, is organized as a game space: both the actants and the scene itself do not refer to the primary reality, these are “alive” portraits and landscapes.

 Based on the observations made, it is concluded that both the narrator and the main character perceive the world around him as an artistic text that speaks the language of art. Even Kordovin builds his life as if working on a work of art. The artist appears in the novel in the role of the demiurge, committed to eternity thanks to the canvases written by him.

 Embodying in the novel the concept of non-art art, which reflects reality, Rubina restores the artist’s rights, which for several decades was considered only as a “scriptor” (Roland Barthes). Following the postmodernist definition of the

world as text, the writer doubles this text, creating the world as a painting canvas, written not with a brush, but with a word.

 Key words: Dina Rubina, reverse ekphrasis, game ekphrasis, the world as text.