Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

Іронія у романі М.О. Булгакова

«Майстер та Маргарита»

Статтю присвячено одному з найбільш уживаних стилістичних прийомів створення комічного ефекту – іронії. Матеріалом для дослідження слугує  останній роман видатного письменника першої половини 20-го століття М.О. Булгакова «Майстер і Маргарита». Мета даної статті – розглянути, якими стилістичними прийомами користується автор для досягнення комічного та іронічного ефектів у романі «Майстер і Маргарита», створюючи образи персонажів.

У статті доводиться, що оповідач фейлетонно-сатиричних частин роману нерідко приймає позу московського жартівника, «харчується» сумнівною інформацією, що виходить із літературних кіл, та іронічно до неї ставиться. Діапазон емоційних оцінок, які автор дає своїм комічним персонажам, дуже широкий: від їдкої іронії щодо членів літературної асоціації до гумористичних образів звичайних радянських громадян.

Крім того, в статті наводяться приклади того, як М.О. Булгаков з нещадною іронією викриває порожнечу і штучність офіційно-канцелярського мовного стандарту, словесних штампів, що приховують справжню, природну сутність явищ. Він прагне відобразити справжню дійсність, не спотворену «кривим дзеркалом» офіційно-бюрократичних фраз.

Іронія дуже часто взаємодіє з сатирою. Сатира нерідко вбирається в іронічну форму. У своїх різноманітних проявах – від вбивчого глузування до гіркого жалю, гіркої усмішки – іронія «бере участь» в побудові сатиричних образів. За допомогою іронії як би художньо нейтралізується переважання «чистого» авторського голосу, його суб'єктивно-завершальна роль у побудові та оцінці чужого слова. Іронія автора змушує читача шукати підтекст, y якому і міститься справжня авторська оцінка дійсності.

Ключові слова: іронія, стилістичний прийом, пародіювання, комізм, сарказм, дискурс.

 С.Н. Никифорова. Ирония в романе М.А. Булгакова

«Мастер и Маргарита»

Статья посвящена одному из наиболее употребительных стилистических приемов создания комического эффекта – иронии. Материалом для исследования послужил «закатный» роман выдающегося писателя первой половины 20-го века М.А. Булгакова «Мастер и Маргарита». Цель данной статьи – рассмотреть, какими стилистическими приемами пользуется автор для достижения комического и иронического эффектов в романе «Мастер и Маргарита», создавая образы персонажей.

В статье доказывается, что повествователь фельетонно-сатирических глав нередко принимает позу московского балагура, «питающегося» сомнительной информацией, исходящей из литературных кругов, и иронически к ней относящегося. Диапазон эмоциональных оценок, которые автор дает своим комическим персонажам, очень широк: от едкой иронии по отношению к членам литературной ассоциации до юмористических образов обыкновенных советских граждан.

Кроме того, в статье приводятся примеры, как М.А. Булгаков с беспощадной иронией разоблачает пустоту и искусственность официально-канцелярских языковых стандартов, словесных штампов, скрывающих истинную, естественную сущность явлений. Он стремится отобразить подлинную действительность, не искаженную «кривым зеркалом» официально-бюрократических фраз.

Ирония часто взаимодействует с сатирой. Сатира нередко облекается в ироническую форму. В своих разнообразных проявлениях – от убийственной издевки до горького сожаления, горькой усмешки – ирония «участвует» в построении сатирических образов. С помощью иронии как бы художественно нейтрализуется преобладание «чистого» авторского голоса, его субъективно-завершающая роль в построении и оценке чужого слова.  Ирония автора заставляет читателя искать подтекст, в котором и содержится истинная авторская оценка действительности.

Ключевые слова: ирония, стилистический прием, пародирование, комизм, сарказм, дискурс.

S.M. Nikiforova. The irony in the novel by M.A. Bulgakov

 “Master and Margarita”

The article is devoted to one of the most common stylistic devices for creating a comic effect – irony. The material for the study was the last novel by the outstanding writer of the first half of the 20th century M.A. Bulgakov “Master and Margarita”. The purpose of this article is to consider what stylistic devices the author uses to achieve comical and ironic effects in the novel “Master and Margarita”, creating images of characters.

The article proves that the narrator of the satirical chapters often takes the pose of aMoscowjoker who “feeds on” doubtful information coming from literary circles and ironically referring to it. The range of emotional assessments that the author gives to his comic characters is very wide: from acrid irony towards members of the literary association to humorous images of ordinary Soviet citizens.

In addition, the article gives examples of how M.A. Bulgakov with ruthless irony exposes the emptiness and artificiality of official-clerical language standards, verbal cliches that hide the true, natural essence of phenomena. He seeks to reflect genuine reality, not distorted by the “crooked mirror” of official-bureaucratic phrases.

Irony often interacts with satire. Satire is often clothed in an ironic form. In its various manifestations – from a murderous mockery to a bitter regret, a bitter grin –  irony “participates” in the construction of satirical images. With the help of irony, the predominance of the “pure” author's voice is artificially neutralized, its subjectively concluding role in the construction and evaluation of someone else's word. The author's irony forces the reader to search for subtext, in which the true author's assessment of reality is contained.

Key words: irony, stylistic device, parody, comic, sarcasm, discourse.

Булгаков М.А. Собрание сочинений в 5 т. Москва: Худож. лит., Т.5. 1992. 734 с.

Виноградов В.В. О теории художественной речи. Учеб. пособие для филол. спец-тей ун-тов и пед. ин-тов. Москва: Высшая школа, 1971. 240 с.

Ермакова О.П. Об иронии и метафоре. О.П. Ермакова. Облик слова. Сб. статей. РАН. Ин-т рус. яз. Москва, 1997. С. 48—57.

Логический анализ языка. Языковые механизмы комизма. Москва: Изд-во «Индрик», 2007. 728 с.

Мысляков В.А. Искусство сатирического повествования (Проблема рассказчика у Салтыкова-Щедрина). Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1966. 107 с.

Походня С.И. Языковые виды и средства реализации иронии. АН УССР. Кафедра ин. языков. Киев: Наукова думка, 1989. 128 с.

Розенталь Д.Э. Практическая стилистика русского языка: Для учащихся-иностранцев. Москва: Рус. яз., 1976. 342 с.

Слово Достоевского. 2000. Сборник статей. Москва: Азбуковник, 2001. 596 с.

Степанов Н.С. Сатира Михаила Булгакова в контексте русской сатиры XIX–1 половины XX веков: Монография. Винница: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 1999. 281 с.