Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

У статті аналізуються принципи екфрастичного поєднання тексту роману «Стамбул місто спогадів» Орхана Памука та фотографій, які в ньому розміщені. Визначено функції меланхолії та провідні образи її представлення у тексті. Зокрема, чорно-білий колір фото, серіальність родинних фотографій, перетворення фотографічного індексу на повноцінний образ у процесі синкретизації мистецтва слова і фотографії та утворення екфрастичного роману-фотографії. Механізми трансформації метексису в мімезис у романі «Стамбул місто спогадів», розглянуті нами вище, розкривають одну закономірність сучасного роману: зростання екфрастичних перетворень тексту. Безумовно, тут велику роль відіграв технологічний розвиток суспільства, але вибір автора залишається вирішальним фактором, він концентрується на стамбульській меланхолії. Це стає ключем до розуміння світу, незважаючи на його одноманітний ворожий чорний колір. Смуток Стамбула перетворюється на простір дублювання колективних та індивідуальних спогадів О. Памука. У романі міститься мотивація релевантності фотографій, яка фіксується дитячим іміджем письменника: вони мають на меті зображувати протиріччя між унікальними моментами життя та його звичайною рутиною. Але для того, щоб все це різноманіття форм і змісту вилилося в органічну естетичну єдність, авторові довелося знайти принцип єдності. Цю функцію виконала стамбульська меланхолі. Вона розглядається у парадигмі колірної монотонності фотографій та притлумлених віддаленим часом спогадів, мнемонічна техніка образу при цьому вкрай деструктивна, спрямована водночас на стирання і конструювання минулого, особливо того, яке пов'язане з Османською Імперією.

Ключові слова: Орхан Памук, роман-фотографія, екфразис, індекс, синкретизм, меланхолія, шифтер, унарна фотографія, метексис, мимесис, словесна фотографія.

В статье анализируются принципы екфрастического сочетания текста романа «Стамбул город воспоминаний» Орхана Памука и фотографий, которые в нем размещены. Определены функции меланхолии и ведущие образы ее описания в тексте. В частности, черно-белый цвет фото, сериальность семейных фотографий, преобразование фотографического индекса на полноценный образ в процессе синкретизации искусства слова и фотографии и образования екфрастического жанра –  романа-фотографии. Механизмы трансформации метексису в мимезис в романе «Стамбул город воспоминаний», рассмотренные нами выше, раскрывают одну закономерность современного романа: рост екфрастичних преобразований текста. Безусловно, здесь большую роль сыграло технологическое развитие общества, но выбор автора остается решающим фактором, он концентрируется на стамбульской меланхолии. Это становится ключом к пониманию мира, несмотря на его однообразный враждебный черный цвет. Грусть Стамбула превращается в пространство дублирования коллективных и индивидуальных воспоминаний О. Памука. В романе содержится мотивация релевантности фотографий, которая фиксируется детским имиджем писателя: они имеют целью изображать противоречия между уникальными моментами жизни и его обычной рутиной. Но для того, чтобы все это многообразие форм и содержания вылилось в органическое эстетическое единство, автору пришлось найти принцип единства. Эту функцию выполнила Стамбульская меланхолия. Она рассматривается в парадигме цветовой монотонности фотографий и тусклых удаленных во времени воспоминаний, мнемоническая техника образа при этом крайне деструктивная, направленная одновременно на стирание и конструирование прошлого, особенно того, которое связано с Османской Империей.

Ключевые слова: Орхан Памук, роман-фотография, екфрасис, индекс, синкретизм, меланхолия, шифтер, унарная фотография, метексис, мимесис, словесная фотография.

The article analyzes the principles of the ekphrastic combination of the text of the novel "Istanbulmemories of a city" by Orhan Pamuk and the photographs in it. The functions of melancholy and the leading images of its presentation in the text are defined. In particular, the black and white color of the photo, the seriality of family photographs, the transformation of the photographic index into a full-fledged image in the process of syncretization of the art of words and photographs and the formation of an ekphrastic novel-photography. The mechanisms of the transformation of metexis into mimesis in the novel "Istanbulmemories of a city", considered by us above, reveal one pattern of modern novel: the growth of ekphrastic transformations of the text. Of course, the technological development of society, played the great role here, but the author's choice remains the decisive factor, but he concentrates on theIstanbulmelancholy. It becomes the key to understanding the world, despite its monotonous-hostile black color.Istanbul's sadness becomes a space of overlapping of collective and individual memories by O. Pamuk. The novel contains the motivation of the relevance of photographs, which is written by the children's image of the writer: they are intended to depict the contradictions between the unique moments of life and its usual routine. But in order for all this diversity of forms and contents to spill into organic aesthetic unity, the author had to find the principle of unity. It turned out to beIstanbulmelancholy. This function was performed by theIstanbulmelancholy. It is considered in the paradigm of color monotony of photographs and accustomed to the remote vague remembrance of memories, and the mnemonic technique of the image is extremely destructive at the same time aimed at erasing and constructing the past, especially that associated with theOttoman Empire.

Keywords: Orhan Pamuk, novel-photography, ekphrasis, index, syncretism, melancholy, shifter, photography, metexis, mimesis, verbal photography.

Барт Ролан. Camera Lucida. Комментарий к фотографии. Москва: Ad Marginem. 1997. 227 c.

Беньямин Вальтер. Левая меланхолия. Маски времени. Эссе о культуре и литературе. Санкт-Петербург: Symposium. 2004. С.376—82.

Беньямин Вальтер. Произведение искусства в эпоху его технической воспроизводимости. Краткая история фотографии. Москва: Медиум. 1996. С.15—91.

Бертон Роберт. Анатомия меланхолии. Москва: Прогресс-Традиция. 2005. 832 с.

Краусс Розалинд. Подлинность авангарда и другие модернистские мифы. Москва: Художественный журнал. 2003. 157 с.

Памук Орхан. Стамбул город воспоминаний. Москва: Изд-во Ольги Морозовой. 2006. 504 с.

Петровская Елена. Антифотография. Москва: «Три квадрата». 2003. 112 с.

Старобинский Жан. Чернила меланхолии. Москва: НЛО. 2016. 616 с.

Юханнисон Карин. История меланхолии. М.: НЛО. 2011. 320 с.

Bourdieu P. Photography: A Middle-brow Art. Oxford: Polity Press. 1998. 212 рр.

Pamuk Orhan. Istambul. Hatiralar ve Şehir. Istanbul: YKY. 2003. 368 pp.