Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

У статті розглядається проблема особливостей реалізації імпліцитної інформації при літературно-художньому відображенні світу. Метою статті є розгляд різних способів передачі імпліцитної інформації в художньому тексті на основі відносин вивідного характеру, а також порівняльний аналіз таких видів імпліцитності як імплікація, пресуппозиція, асоціація і підтекст. Наводиться критичний огляд різних точок зору на дані типи імпліцитної інформації. Доводиться необхідність диференційованого використання даних термінів з метою мовного аналізу. Під імплікацією розуміється процес вилучення комунікативно релевантного смислового висновку з відношень слідування між двома інформативними комплексами, один з яких (антецедент А) виражений мовними засобами, а інший – (консеквент В) імплікується, виводиться з першого. Додатковий імпліцитний смисл встановлюється при взаємодії мовних одиниць з сукупними умовами їх реалізації, з елементами контексту, з тезаурусом знань про світ і текст і іншими факторами як лінгвістичного, так і екстралінгвістичного характеру. Серед найважливіших ознак імплікації виділяються її вивідний характер і рематичність, тобто не просто реконструкція пропущеної логічної ланки, а отримання нового знання, прирощення смислу. Пресуппозиція розуміється як контекстно-орієнтований фон загальних знань комунікантів, що є базою для побудови висловлювання і вилучення необхідних логічних висновків. Конотація розглядається як експресивно-емоційно-оціночні семантичні компоненти, узуальні або оказіональні, що нашаровуються на денотативне значення і носять колективно-суб'єктивний характер. У співвідношенні понять асоціація – пресуппозиція – конотація, онтологія останнього розглядається як асоціативного по природі і пресуппозитивного за джерелами. Ні імплікація, ні конотація самі по собі не можуть бути прирівняні до підтексту, а служать лише опорною базою для його зародження і розвитку на основі універсальних антецедентно-консеквентних відношень. Підтекст розглядається як макроконтекстуальне явище, що вимагає для своєї повної реалізації усього тексту.

Ключові слова: імплікація, пресуппозиція, асоціація, підтекст, антецедент, консеквент, імпліцитність.

 В статье рассматривается проблема особенностей реализации имплицитной информации при литературно-художественном отражении мира. Целью статьи является рассмотрение разных способов передачи имплицитной информации в художественном тексте на основе отношений выводного характера, а также сравнительный анализ таких видов подразумевания как импликация, пресуппозиция, ассоциация и подтекст. Приводится критический обзор разных точек зрения на данные типы имплицитной информации. Доказывается необходимость дифференцированного использования данных терминов в целях литературоведческого анализа. Под импликацией понимается процесс извлечения коммуникативно релевантного смыслового вывода из отношений следования между двумя информативными комплексами, один из которых (антецедент А) выражен языковыми средствами, а другой – (консеквент В) подразумевается, выводится из первого. Дополнительный подразумеваемый смысл устанавливается при взаимодействии языковых единиц с совокупными условиями их реализации, с элементами контекста, с тезаурусом знаний о мире и тексте и другими факторами как лингвистического, так и экстралингвистического характера. Среди важнейших признаков импликации выделяются ее выводной характер и рематичность, т.е. не просто реконструкция пропущенного логического звена, а получение нового знания, приращение смысла. Пресуппозиция понимается как контекстно-ориентированный фон общих знаний коммуникантов, являющийся базой для построения высказывания и извлечению необходимых логических выводов. Коннотация рассматривается как экспрессивно-эмоционально-оценочные семантические компоненты, узуальные или окказиональные, наслаивающиеся на денотативное значение и носящие коллективно-субъективный характер. В соотношении понятий ассоциация – пресуппозиция – коннотация, онтология последнего рассматривается как ассоциативного по природе и пресуппозитивного по источникам. Ни импликация, ни коннотация сами по себе не могут быть приравнены к подтексту, а служат лишь опорной базой для его зарождения и развития на основе универсальных антецедентно-консеквентных отношений. Подтекст рассматривается как макроконтекстуальное явление, требующее для своей полной реализации всего текста.

Ключевые слова: импликация, пресуппозиция, ассоциация, подтекст, антецедент, консеквент, имплицитность.

 The article deals with the problem of implicit information realization in belles-lettres. The purpose of the article is to investigate different ways of conveying implicit information based on the inferential relations in fiction and to offer comparative analysis of implication, presupposition, association and subtext.

The critical review of different views on these types of implicit information is given. The necessity of differential use of these terms in linguistic studies is proved. Implication is understood as the process of withdrawing communicatively relevant conclusions from the relations of consecution between two informative complexes, the former (antecedent A) is expressed by language means, the latter (consequent B) is implied, derived from the former. Additional implied meaning is perceived when language units interact with aggregate conditions of their actualization, with the context, thesaurus data of the world and the text, as well other factors of both linguistic and extralinguistic character. The most important features of implication are its inferential and rhematic nature, i.e. not just reconstruction of the missing logical part but obtaining new data, augment of meaning. Presupposition is defined as contextually oriented background of communicators’ collected knowledge which forms the basis for composing a statement and drawing logical conclusion. Connotation is understood as expressive, emotional, evaluative semantic components, usual and occasional, accumulated on denotative meaning and having collective-subjective character. In correlation of the notions of association – presupposition – connotation, the ontology of the latter is considered to be associative by nature and presuppositional by source. Neither implication nor connotation can be equal to subtext, but they form the foundation for subtext origination and development on the basis of universal antecedent-consequent relations. Subtext is considered as macrotextual phenomenon fully realized only within the whole text.

Key words: Іmplication, presupposition, association, subtext, antecedent, consequent, implicitness.

Арнольд И.В. Статус импликации в системе текста. Интерпретация художественного текста в языковом вузе. Ленинград: ЛГПИ им. Герцена, 1983. С. 3—14.

Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. Москва: Наука, 1981. 138 с.

Лезин Б.А. Художественное творчество как особый вид экономии мысли. Вопросы теории и психологии творчества. Харьков, 1911. Т.1. С. 202—243.

Лотман Ю.М. Структура художественного текста. Москва: Искусство, 1970. 383 с.

Общая риторика (пер. с франц.). Москва: Прогресс, 1986. 392 с.

Сильман Т.И. Подтекст как лингвистическое явление. НДВШ. Филологические науки, 1969. №1. С.15—27