ПУТЬ-ЛАБИРИНТ КАК РАЗНОВИДНОСТЬ АРХЕТИПА ДОРОГИ В АНГЛИЙСКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ

Анотація

У статті розглядається художня своєрідність шляху-лабіринту як різновиду архетипу в англійській літературі в різних літературних модальностях. Мета статті – розглянути художні особливості шляху-лабіринту як різновиду архетипу дороги і простежити його еволюцію в реалістичному і постмодерністському напрямках в англійській літературі. Виявлено, що в англійських романах виховання в основному шлях-лабіринт актуалізується як успішне подолання життєвих труднощів, хоча вже в ХІХ столітті для героїв-авантюристів (Ребекка Шарп) можна виділити непродуктивний підвид шляху-лабіринту як безуспішне подолання життєвих труднощів і свідомий вибір суєтного руху по життю, а в постмодерністському романі такий шлях містить вже ідею трагічного кружляння (лабіринт долі, лабіринти світової історії). І по сторонам «дороги» в постмодерністських творах вишикуються абсурдність буття, відчай, передчуття загальної кризи суспільства, культури, цивілізації, а сам шлях веде в нікуди.

Ключові слова: шлях-лабіринт, архетип, образ, метафоричний рівень, мотив.

В статье рассматривается художественное своеобразие пути-лабиринта как разновидности архетипа в английской литературе в различных литературных модальностях. Цель статьи – рассмотреть художественные особенности пути-лабиринта как разновидности архетипа дороги и проследить его эволюцию в реалистическом и постмодернистском направлениях в английской литературе. Выявлено, что в английских романах воспитания в основном путь-лабиринт актуализируется как успешное преодоление жизненных трудностей, хотя уже в ХІХ веке для героев-авантюристов (Ребекка Шарп) ное преодоление жизненных трудностей и сознательный выбор суетного движения по жизни, а в постмодернистском романе такой путь содержит уже идею трагического кружения (лабиринт судьбы, лабиринты мировой истории). И по сторонам «дороги» в постмодернистских произведениях выстраиваются абсурдность бытия, отчаяние, предчувствие общего кризиса общества, культуры, цивилизации, а сам путь ведет в никуда.

Ключевые слова: путь-лабиринт, архетип, образ, метафорический уровень, мотив.

The article deals with the artistic originality of the way-labyrinth as a kind of archetype of the way in English literature in various literary modalities. The purpose of the article is to consider the artistic originality of the way-labyrinth as a kind of archetype of the way and to retrace its evolution in realistic and postmodern trends in English literature. It was revealed that in the English novels of education generally the labyrinth is represented as the successful overcoming the diffi culties of life, although as late as the nineteenth century for adventurer characters (Rebecca Sharp) it can distinguish an unproductive subtype of the way-labyrinth as unsuccessfully overcoming diffi culties of life and a conscious choice of the vain movement through life, and in the postmodern novel, such way already contains the idea of the tragic whirling (the labyrinth of the fate, labyrinths of world history). And in the post-modern works the absurdity of life, despair, foreboding of general crisis of society, culture, civilization are lined up on either side of “way”, and the way leads to nowhere.

Key words: way-labyrinth, archetype, image, metaphorical level, motif.