ПЕРЕДАЧА ЗВУКОВИХ ЕФЕКТІВ ЯК СПОСІБ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ РЕЦИПІЄНТА (ЗА ТВОРАМИ ІВАНА СЕНЧЕНКА)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню своєрідності використання письменником звукових ефектів як дієвого способу активізації уваги реципієнта. Доведено, що автор приділяє значну увагу образам звучання і наповненню звукового простору авторської світомоделі. Звук як форма художнього образу ґрунтується на вербальному описі різних характеристик звуку, починаючи від його безпосередніх акустичних ознак і закінчуючи передачею через сприйняття героя, рефлексивним віддзеркаленням. Звуковий образ дозволяє обійтися в передачі емоцій героя «без слів», а саме – передати переживання через вербальний опис звуку. Застосування звукообразів дає можливість автору літературного твору наблизитися до музики, не змінюючи при цьому своєї суті, використовуючи свою природну, чисто словесну форму, тобто на змістовному, а не формальному рівні. Зазначено, що автор досить часто користується звуковими ефектами в одних творах «Савка», «Червоноградський цикл», «Любов і Хрещатик», натомість повністю відмовляється від них в інших (оповідання Солом’янського й Донецького циклів), підкреслюючи в такий спосіб убогість життя «ощасливлених» радянською владою шахтарів та робітників.

Ключові слова: авторська світомодель, звуковий ефект, реципієнт, звуковий образ, баналізація, емоційний вплив.