ТЕМА «ЗОЛОТОЇ ЛИХОМАНКИ» У ЗБІРЦІ ДЖЕКА ЛОНДОНА «ПІВНІЧНІ ОПОВІДАННЯ»

Анотація

«Північні оповідання» Джека Лондона – умовна назва ранніх творів письменника, з якими він увійшов у світову літературу. Збірку об’єднує система мотивів, пов’язаних із темою «золотої лихоманки». Тема «золотої лихоманки» порушує важливі проблеми варварського розграбування природи для задоволення спраги наживи. Джек Лондон відтворив прекрасні картини природи й водночас жахливі наслідки діяльності людини на Алясці.

Центральною темою циклу «Північних оповідань» Джека Лондона стала тема випробувань. Письменник послідовно відтворював ситуації, у яких особистість, залишаючись наодинці з небезпекою, отримувала можливість перевірити власні сили в тяжкій боротьбі з обставинами, що загрожують її існуванню. Відтворюючи реалії повсякденного життя золотошукачів, Джек Лондон, звичайно ж, не міг уникнути натуралістичної деталізації. Але запропоноване письменником тлумачення людини рішуче протистояло провідним концепціям натуралістів. Зокрема, він звільнив образи персонажів від біологічної залежності: навіть у найтяжчих обставинах герої «північної одіссеї» не безпомічні – фізичне знесилення вони долають за рахунок твердої позиції та моральної стійкості. Персонажі, яким Джек Лондон відверто симпатизує, утілюють романтичний ідеал автора: вони – сильні особистості, що сповідують закони братерства і справедливості.

Одною з головних рис, що пронизує всі твори Джека Лондона про Північ, є мотив пригоди, він об’єднує людей різних професій та національностей, несе в собі небезпеку та невизначеність з одного боку та романтизм з іншого. Пишучи свої «Північні оповідання», Джек Лондон спирався на свій практичний досвід, в яких перемішались жорстокість «білої тиші», з одного боку, і романтика боротьби за життя, а ще більше – за збереження морального обличчя людини та доброти в ситуаціях, коли вистояти могла лише насправді сильна духом особистість, з іншого.

Ключові слова: Джек Лондон, «золота лихоманка», образ, символ, мотив.