Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

Стаття присвячена проблемі визначення топосних характеристик моделей хронотопу історичного роману П. Загребельного «Роксолана».

Мета статті – виділити й охарактеризувати в історичному романі П. Загребельного «Роксолана» ключові топоси, які через концептуалізацію символічного змісту допомагають простежити взаємозв’язки між зовнішнім та внутрішнім простором героїв.

Одним із актуальних аспектів дослідження історичних творів митця стало вивчення їхньої хронотопної організації, що пояснюється оригінальністю багатьох романів письменника в плані їхніх часопросторових вимірів.

Інтерпретація хронотопу через категорію події уможливила уведення поняття «модель хронотопу», під яким розуміється певна типова подія, яка змальовується в площині одного твору кілька разів у стосунку до різних героїв або того самого героя або в площині різних творів. Для зображення цієї події автор може обирати різні топосні й хроносні параметри, зберігаючи при цьому інваріантну сутність події. Концептуалізація символічного змісту ключових топосів роману поглиблена узагальненою, основоположною художньою реалізацією авторської концепції «час як вічність».

Моделі хронотопів головних персонажів: боротьби, спокути, перемоги, поразки, втечі, прозріння реалізовуються П. Загребельним у романі «Роксолана» в таких топосах: моря, ріки, дзеркала, колодязя; стовпа, колони, драбини, брами; острова, гарему, хамаму, палацу Топкапи, руїн; каменю, кола.

Топос води в історичному романі П. Загребельного «Роксолана» має подвійне значення: 1) водна стихія виступає символом духовної смерті й переродження; 2) водна стихія виступає силою, яка здатна покарати за гріхи.

Топоси стовпів, колони, драбини, брами в історичному романі П. Загребельного «Роксолана» пов’язані з символом Світового дерева, що характерний для світобачення багатьох народів і співвідноситься зі світовою віссю, виступаючи одним із варіантів поділу на Небо і Землю.

Топоси гарему, хамаму, палацу Топкапи пов’язані з організацією особистого простору Роксолани, що відзначається замкненою структурою.

Ключові слова: хронотоп, моделі хронотопу, історичний роман, топоси, авторська концепція часу.

Bakhtin, M. Epos i roman [Epic and novel]. Sankt-Peterburh: Azbuka, 2000. 304 s.

Briuhhen, V. Nastia, Khurrem, Roksolana…[ Nastya, Hurrem, Roxolana…]. Dnipro. 1981. № 3. S. 131—135.

Vaintrub I. Sakralnyi prostir modelei Vsesvitu starodavnikh tsyvilizatsii [Sacred space models of the Universe of ancient civilizations]. Liudyna i svit. 2000. № 10. S. 47—51.

Voitovych, V. Ukrainska miflolohiia [Ukrainian mythology]. Vyd. 3-e. Kyiv: Lybid, 2012. 664 s.

Zhaivoronok, V. Znaky ukrainskoi etnokultury: Slovnyk-dovidnyk [Signs of Ukrainian Ethnoculture: Dictionary Directory]. Kyiv: Dovira, 2006. 703 s.

Zahrebelnyi P. Roksolana [Roxolana]. Kyiv: Dnipro, 1988. 603 s.

Kurtsyus, E. R. Yevropeiska literatura i latynske serednovichchia [European Literature and Latin Middle Ages]. Perekl. z nim. A. Onyshko. Lviv: Litopys, 2007. 752 s.

Korolev, K. Entsiklopediya simvolov, znakov, emblem [Encyclopedia of characters, signs, emblems]. Moskva – Sankt-Peterburh: EksmE, 2003. 528 s.

Nesterenko, N. Dominantni khronotopy v istorychnomu romani P. Zahrebelnoho «Roksolana» [The dominant chronotopes in P. Zagrebelny's historical novel, "Roksolan"]. Naukovi zapysky Kharkivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu im. H.S. Skovorody: Seriia: Literaturoznavstvo. Kharkiv, 2014. Vyp. 2 (78). Ch. II. S. 104—115.

Nesterenko, N. Modeliuvannia khronotopu v istorychnykh romanakh Pavla Zahrebelnoho 1980-90-kh rokiv [Modeling chronotope in the historical novels of Paul Zagrebelny 1980-90-ies]: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. filol. nauk: spets. 10.01.01 «Ukrainska literatura». Kharkiv, 2015. 20 s.

Shaparova, N. Kratkaya entsiklopediya slavyanskoy mifologii [Brief Encyclopedia of Slavic Mythology]: Okolo 1000 statey. Moskva: AST, 2001. 624 s.