Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство

Статтю присвячено дослідженню природи сміху у «химерних» романах П. Загребельного «Левине серце» та «Вигнання з раю».

Методи дослідження – загальнонауковий метод аналізу теоретико-методологічних джерел, культурно-історичний метод, елементи біографічного методу, а також системний підхід до аналізу художнього твору.

Аналіз літературознавчих наукових праць дав можливість виявити основні засоби «химерності» в українській прозі, до яких належать сміх, народна фантастика, історичний колорит, а також визначити, що джерелом гумору у «химерному» романі є народна сміхова культура.

Доведено, що сміх виступає у романах П. Загребельного універсальним життєствердним началом та світоглядною домінантою автора і героїв, а авторський гумористичний погляд на світ глибоко закорінений в українській сміховій культурі. Особливо цінним є твердження, що сміх у романах П. Загребельного має всі ознаки «карнавального сміху» (М. Бахтін), адже він є всенародним, універсальним та амбівалентним.

Також у дослідженні наголошується на тому, що використання засобів іронії дає можливість письменнику в гумористичному ключі змалювати звичайне сільське життя, розкрити специфіку людських стосунків та особливості психології героїв.

Особливу увагу закцентовано на аналізі образу автора-оповідача, який наділений цілою низкою індивідуальних рис самого П. Загребельного. Ми відзначаємо, що образ автора змальовано в гумористичному ключі, що дає підстави визначати дилогію як «автопародію».

Аналізуючи жіночі образи у тексті, ми відзначаємо, що письменник створює образ нової, сучасної самодостатньої жінки, яка, проте, не втрачає своєї жіночої привабливості.

Визначено, що головні та другорядні персонажів дилогії змальовуються у традиціях народної сміхової культури та уособлюють у собі як позитивні, так і негативні риси людської вдачі.

Також у статті ми зазначаємо, що на мовному рівні реалізація традицій народної сміхової культури відбувається через активне використання просторічної та розмовної лексики, прізвиськ, прислів’їв, приказок тощо.

Ключові слова: сміх; народна сміхова культура; «химерний» роман; гумор; іронія.

Статья посвящена исследованию природы смеха в «химерных» романах П. Загребельного «Львиное сердце» и «Изгнание из рая».

Методы исследования – общенаучный метод анализа теоретико-методологических источников, культурно-исторический метод, элементы биографического метода, а также системный подход к анализу художественного произведения.

Анализ литературоведческих научных работ позволил выявить основные средства «химерности» в украинской прозе, к которым относятся смех, народная фантастика, исторический колорит, а также определить, что источником юмора в «химерном» романе есть народная смеховая культура.

Доказано, что смех выступает в романах П. Загребельного универсальным жизнеутверждающим началом и мировоззренческой доминантой автора и героев, а авторский юмористический взгляд на мир глубоко укоренен в украинской смеховой культуре. Особенно ценным является утверждение, что смех в романах П. Загребельного имеет все признаки «карнавального смеха» (М. Бахтин), ведь он всенародный, универсальный и амбивалентный.

Также в исследовании отмечается, что использование средств иронии дает возможность писателю в юмористическом ключе описать обычную сельскую жизнь, раскрыть специфику человеческих отношений и особенности психологии героев.

Особое внимание сосредоточено на анализе образа автора-рассказчика, который наделен целым рядом индивидуальных черт самого П. Загребельного. Мы отмечаем, что образ автора изображен в юмористическом ключе, что дает основания определять дилогию как «автопародию».

Анализируя женские образы в тексте, мы отмечаем, что писатель создает образ новой, современной самодостаточной женщины, которая, однако, не теряет своей женской привлекательности.

Определено, что главные и второстепенные персонажей дилогии изображаются в традициях народной смеховой культуры и олицетворяют в себе как положительные, так и отрицательные черты человеческого характера.

Также в статье мы определяем, что на языковом уровне реализация традиций народной смеховой культуры происходит через активное использование просторечной и разговорной лексики, прозвищ, пословиц, поговорок и тому подобного.

Ключевые слова: смех, народна смеховая культура; «химерный» роман; юмор; ирония.

The article is devoted to the study of the nature of laughter in «whimsical» «The Lion’s Heart» and «Exile fromParadise» novels by P. Zagrebelny.

The general scientific method of analysis of theoretical and methodological sources, cultural-historical method, elements of the biographical method, as well as a systematic approach to the analysis of the fiction work were used in the research.

The analysis of literary scientific works made it possible to identify the main means of « especially valuable whimsy» in Ukrainian prose, which include laughter, folk fiction, historical color, as well as to determine that the source of humor in the «whimsical» novel is folk laughter culture.

It is proved that laughter is a universal life-affirming principle and ideological dominant of the author and characters in P. Zagrebelny’s novels, and the author’s humorous view of the world is deeply rooted in the Ukrainian laughter culture. The statement that laughter in P. Zagrebelny’s novels has all the features of «carnival laughter» (M. Bakhtin), because it is national, universal and ambivalent is especially valuable.

The study also emphasizes that the use of irony allows the writer to humorously depict ordinary rural life, to reveal the specifics of human relations and the psychology of the characters.

Special attention is focused on the analysis of the image of the author-narrator, who is endowed with a number of individual traits of P. Zagrebelny himself. We note that the image of the author is depicted in a humorous way, which gives grounds to define the dilogy as an «autoparody».

Analyzing female images in the text, we note that the writer creates the image of a new, modern self-sufficient woman, who, however, does not lose her feminine appeal.

It is determined that the main and secondary characters of the dilogy are depicted in the traditions of folk laughter culture and embody both positive and negative traits of human nature.

Also we note that at the linguistic level the realization of the traditions of folk laughter culture in the novels is through the active use of vernacular and colloquial vocabulary, nicknames, proverbs, sayings etc.

Keywords: laughter; folk laughter culture; «whimsical» novel; humor; irony.

Бахтин, М.М. (1990). Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. Москва: Худ. литература.

Галацька, В.Л. Образна еволюція фольклорного елемента у романі П. Загребельного «Левине серце». Режим доступу: http://www.confcontact.com/2013-rol-ukrainovedeniya/4_galatska.htm

Горнятко-Шумилович, А.Й. (1999). Інтелектуалізм прози Валерія Шевчука. Автореф. дис. … канд. филол. наук. Львів.

Гуцало, Є.Ф. (1977). Роман, де владарює сміх. Літературна Україна, 15 листопада, 7.

Дончик, В.Г. Загребельний Павло Архипович. Енциклопедія Сучасної України. Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15239

Загребельний, П.А. (1986). Вигнання з раю. Київ: Радянський письменник.

Кобилко, Н.А. (2017). Гумор як джерело «химерності» української літератури другої половини ХХ століття. Від смішного до великого: феномен комічного в літературі та культурі. Збірник матеріалів конференції, 28-29 вересня, 59–61.

Кравченко, А.Є. (1981). Загадка «химерного роману»? Дніпро, № 5, 134–138.

Кравченко, А.Є. (1982). Химерний роман і фольклор. Рад. літературознавство, № 4, 57–62.

Кравченко, А.Є. (1988). Художня умовність в українській радянській прозі. Київ: Наукова думка.

Погрибный, А.Г. (1980). Мода? Новация? Закономерность? О «химерном» романе в украинской прозе. Литературное обозрение, № 2, 24–28.

Чайковська, В.Т. (2006). Українська химерна проза: історія народження терміна. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка (26), 79–82.