ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ РАННЬОЇ ПРОЗИ МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО: «СИНІЙ ЛИСТОПАД»

Анотація

Новела «Синій листопад» видатного українського прозаїка Миколи Хвильового розгянута з точки зору поетики інтермедіальності. Були виокремлені музичні прийоми, актуалізовані на різних рівнях літературного твору. Крім інтермедіального була застосована також методика компаративного аналізу художнього тексту: твір Хвильового аналізувався в зіставленні з літературними симфоніями його попередника – російського письменника Андрія Бєлого.

Визначено, що в новелі Хвильового наявний широкий спектр музичних прийомів, серед яких варіативний повтор, розгалужена система лейтмотивів і конктрапункт, завдяки якому у читача виникає відчуття симультанності. Варіативний повтор виконує функцію гармонізації та впорядкування уявного безладу фрагментарно викладених у новелі подій, визначаючи емоційну атмосферу твору та надаючи новелі цілісності і повноти.

Здійснений аналіз дає підстави стверджувати, що провідним «музичним» мотивом у новелі та водночас центром ліричного сюжету, який розгортається паралельно з описаними у творі подіями, є мотив синього листопаду. Розгорнута система мотивів будується навколо двох опозиційних смислових центрів – «загірної комуни» та «темряви». Цим протиставленням зумовлена притаманна твору колористична гама, яка відрізняється послідовним протиставленням синього та чорного кольорів у відповідності до традиційного для романтичного творчого методу прийому контрасту.

Звернення Андрія Бєлого і Миколи Хвильового до схожих музичних технік пояснюється спорідненістю їхніх творчих методів та світоглядних позицій, які базуються на романтичній ідеї існування двох світів – профанного і сакрального. Їм, у свою чергу, відповідають епічний та ліричний («музичний») сюжети, що корелюють один з одним.

Серед контрапунктичних прийомів у новелі були виокремлені, по-перше, роздільна експозиція двох лейтмотивів із наступним їхнім поєднанням; по-друге, приєднання; по-третє, перехресні конструкції, які характерні для вертикально-рухомого контрапункту.

Зроблено висновок, що варіативний повтор, система лейтмотивів та контрапунктична техніка виконують у творі Хвильового сюжетогенеруючі та формоутворюючі функції, а інкорпорація музичних прийомів в літературний текст дозволяє стверджувати, що письменник створив нову жанрову модифікацію новели.