«ЩАСТЯ ТРЕБА БУДУВАТИ»: ФІЛОСОФСЬКА ТРАНСФОРМАЦІЯ ОБРАЗУ ДОМУ В ОПОВІДАННІ «ІСТОРІЯ ЯКИМОВОГО БУДИНКУ» В. ВИННИЧЕНКА

Анотація

У статті досліджено художню концепцію щастя в оповіданні «Історія Якимового будинку» В. Винниченка, розглянуто логіку поетапного втілення теорії побудови гармонійного, тобто щасливого шлюбу, яку письменник актуалізував у своїх ранніх щоденникових записах. З огляду на щоденникові нотатки, з’ясовано, що митець пов’язував щастя як засадничий онтологічний концепт із соціальним інститутом шлюбу, осмислював проблему щасливих / нещасливих сімейних союзів, котру згодом спроєктував і на художньо-образну площину, зокрема реалізував і в оповіданні «Історія Якимового будинку». Наголошено, що у творі репрезентовано художній експеримент письменника з проєктом нової форми сім’ї. Легітимацію ідеї «вільного шлюбу» як способу подолання дисгармонії й детермінанти втілення альтернативного сценарію щасливого буття уможливлює низка чинників, які проаналізовано у статті. По-перше, слід переосмислити метафізичну християнську мораль і сакральні заповіді, позаяк у вільному союзі подружнє життя повинно регулюватися новою мораллю, новими етичними стандартами поведінки, зокрема, ідеєю «чесності з собою», яка є результатом гармонійного погодження раціонального й емоційного первнів у людині. По-друге, ідея реформування традиційного шлюбу розпочинається з визнання свободи, рівноправності, незалежності жінки у взаєминах, а також її професійної самореалізації. По-третє, створення оновленої родини визначає опція самовдосконалення, саморозвитку, самобудування («будуй себе») особистості, що передбачає збалансування внутрішнього світу людини для встановлення гармонійних стосунків. У цьому контексті автор твору критикує шлюб як економічний контракт. З’ясовано, що Винниченкова філософська «теорія будівель щастя», яка згодом визначить конкордистський онтологічний проєкт, програмує відновлення рівноваги у системах «індивід – природа» та «особистість – соціум» через актуалізацію вітальності та інтеграцію в колектив.