РОМАН М. БУЛГАКОВА «МАСТЕР И МАРГАРИТА» В КОНТЕКСТЕ МАГИЧЕСКОГО РЕАЛИЗМА

Анотація

Статтю присвячено вивченню архетипічних моделей в романах М. Булгакова «Майстер і Маргарита» і Г.Г. Маркеса «Сто літ самотності», які функціонують у рамках магічного реалізму. Обидва автори звертаються до біблійного прецедентного тексту і використовують Біблію як структурну модель. Булгаков і Маркес вводять в текст такі біблійні архетипи як міфологема Раю (втраченого Раю), образ Агасфера, міфологему Вавилона, мотиви Ада та звіра. Образ храму у творах сходить до масонської символіки. В текстах романів наявні такі міфологічні універсалії як образи стихій та природних елементів (вода, дощ, ураган, ріка, вітер), образ півня, архетип карнавалу. У статті також розглядається сучасна міфологема залізної дороги, та поїзда як її складової частини. Мотив спалювання рукописів сходить до відомого латинського афоризму «carmina morte carent» (те, що написано, не горить). Як саме функціонують ці архетипічні моделі у зазначених творах. залежить від латиноамериканських та слов’янських національно-культурних особливостей.

Ключові слова: архетип, міфологема, магічний реалізм, прецедентний текст, образ світу, мотив.

Статья посвящена изучению архетипических моделей в романах М. Булгакова «Мастер и Маргарита» и Г.Г. Маркеса «Сто лет одиночества», которые функционируют в рамках магического реализма. Оба автора обращаются к библейскому претексту, используя Библию как структурную модель. Булгаков и Маркес вводят в тест такие библейские архетипы как мифологема Рая (потерянного Рая), образ Агасфера, мифологему Вавилона, мотивы Ада и зверя. Образ храма в произведениях восходит к масонской символике. В текстах романов наличествуют такие мифологические универсалии, как образы стихий и природных элементов (вода, дождь, ураган, река, ветер), образ петуха, архетип карнавала. В статье также рассматривается современная мифологема железной дороги, и поезда как ее неотъемлемой части. Мотив сжигания рукописей в обоих романах восходит к известному латинскому афоризму «carmina morte carent» (написанное не горит). То, как именно функционируют эти модели в «Мастере и Маргарите» и «Ста лет одиночества», зависит от латиноамериканских и славянских национально-культурных особенностей.

Ключевые слова: архетип, мифологема, магический реализм, прецедентный текст, образ мира, мотив.

The article is devoted to studying the archetypical models in the novels The Master and Margarita by M. Bulgakov and One Hundred Years of Solitude by G.G. Marquez, which function within the phenomenon of magic realism. This literary method presupposes the fusion of the magic and the real as the most adequate way of refl ecting the reality. Both authors address the Biblical precedential text and use The Bible as a structural model, while introducing such archetypes as Paradise (Lost Paradise), the fi gure of Wondering Jew, the mythologeme of Babylon, the motifs of Hell and beast. The image of a temple is related to mason symbolism. Bulgakov and Marquez employ such mythological universals as the images of elements and nature (water, rain, hurricane, river, wind), the image of a rooster, the archetype of carnival. The article also focuses on the modern mythologemes of railway and train. The motif of burning manuscripts in both novels dates back to the famous Latin aphorism of «carmina morte carent» (what is written is not burning). The functioning of all these models in The Master and Margarita and One Hundred Years of Solitude depend on Latin-American and Slavic national and cultural features.

Key words: archetype, mythologeme, magical realism, precedential text, image of the world, motif.