ОСНОВНІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ АВТОРА В СУЧАСНОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

Анотація

Проблема автора та форм вираження його свідомості у тексті вивчалась критиками різних поколінь. Теоретична думка вчених йшла від об`єднання фігури письменника з представленною формою вираження авторської свідомості до заперечення існування автора як такого. В історії російського і зарубіжного літературознавства існувало кілька підходів до інтерпретації образу автора в художньому творі. Сьогодні усі існуючі погляди на проблему автора можна умовно поділити на три групи. До першої групи належать критики, які розглядали автора як особистість емпіричну, власне письменника з реальною біографією і певним світоглядом (друга половина XIX століття). Друга позиція є діаметрально протилежною зазначеній і передбачає повне ігнорування автора як суб’єкта художньої творчості. Третя позиція, яка намітилась в сучасному літературознавстві, об`єднує критиків, які намагаються створити єдину, цілісну теорію автора, та прагнуть виявити риси типологічної подібності в теоріях, що раніше вважалися опозиційними (В.В. Віноградов – М.М. Бахтін). Теоретично значущим для нас стало осмислення науковцем єдності свідомості оповідача (розповідача) як суб’єктної форми вираження авторської свідомості.

Ключові слова: смерть автора, форма вираження авторської свідомості, оповідач, розповідач

Проблема автора и форм выражения его сознания в тексте изучалась критиками разных поколений. Теоретическая мысль ученых шла от объединения фигуры писателя с представленной формой выражения авторского сознания к отрицанию существования автора как такового. В истории . российского и зарубежного литературоведения существовало несколько подходов к интерпретации образа автора в художественном произведении. Сегодня все существующие взгляды на проблему автора можно условно разделить на три группы. К первой группе относятся критики, которые рассматривали автора как личность эмпирическую, собственно писателя с реальной биографией и определенным мировоззрением (вторая половина XIX века). Вторая позиция диаметрально противоположна указанной и предусматривает полное игнорирование автора как субъекта художественного творчества. Третья позиция, которая наметилась в современном литературоведении, объединяет критиков, пытающихся создать единую, целостную теорию автора и стремящихся выявить черты типологического сходства в теориях, которые раньше считались оппозиционными (В.В. Виноградов – М.М. Бахтин). Теоретически значимым для нас стало осмысление ученым единства сознания рассказчика как субъектной формы выражения авторского сознания.

Ключевые слова: смерть автора, форма выражения авторского сознания, рассказчик, рассказчик.

The problem of the author and the forms of expression of his consciousness in the text were studied by critics of different generations. Theoretical thought of scientists came from the union of the fi gure of the writer with the presented form of expression of the author’s consciousness to deny the existence of the author as such. Today there has been a tendency to combine different theories and to create a unifi ed classifi cation of forms of expression of author’s consciousness in the literary text. In the history of Russian and foreign literary studies, there were several approaches to the interpretation of the author’s image in an artistic work. Today all existing views on the problem of the author can be divided into three groups. The fi rst group includes critics who considered the author as an empirical personality, actually a writer with a real biography and a certain outlook (second half of the XIX century). The second position is diametrically opposed to the one indicated and implies complete neglect of the author as the subject of artistic creativity. The third position that has emerged in contemporary literary criticism will unite critics who are trying to create a unifi ed, holistic theory of the author, and seek to identify features of typological similarity in previously considered opposing theories (V.V. Vinogradov – M.M. Bakhtin). Theoretically signifi cant for us was the understanding by the scientist of the unity of consciousness of the narrator (narrator) as a subjective form of expression of the author’s consciousness.

Key words: author’s death, form of expression of author’s consciousness, narrator.