ІНФЕРНАЛЬНИЙ ОБРАЗ ЛІТАВЦЯ (ПЕРЕЛЕСНИКА) В УКРАЇНСЬКІЙ РОМАНТИЧНІЙ ПРОЗІ

Анотація

Метою статті є осмислення специфіки інфернального образу літавця (перелесника) в українській романтичній прозі. Задля реалізації поставленої мети використано таку системну єдність методів дослідження: типологічний, біографічний, компаративний, генетичний, метод аналізу та синтезу, міфопоетичний підхід до інтерпретації текстів тошо.

У статті на матеріалі народнопоетичних і літературних текстів, а також фольклористичних студій В. Гнатюка, О. Кононенка, Є. Онацького та інших вчених схарактеризовано інфернальний образ літавця.

Визначено, що літавець (перелесник, вогняний змій, налітник, літун, обаясник, перелет) є антропоморфним інфернальним персонажем, основна функція котрого – вступати в інтимні стосунки з жінками, що згодом переважно обертаються смертю.

Образ перелесника досить популярний у народних казках і легендах. Так, у казках він часто постає як герой-антагоніст, який викрадає дівчат, про що йдеться в таких творах, як «Іван-королевич, його сестра і змій», «Котигорошко», «Як змії трьох сестер викрали», «Переможець змії і дракона», «Казка про Івана Голика та його брата» тощо. У цих творах одночасно з мотивом викрадення жінок наявний мотив змієборства.

Зауважимо, що мотив перемоги над підступним змієм провідний і в народних легендах, зокрема в оповідях про зміїв вал, про страшенного змія, якого перемогли Борис і Гліб, у розповіді про Кожум’яку (згадки про ці легенди знаходимо також в ранній редакції першого історичного роману в українській літературі «Пять глав из нового романа П. Кулеша “Черная рада”», 1845).

Інтерпретація міфічної природи вогняного змія здобула свого поширення і в художній літературі, особливо в прозі епохи романтизму. Яскравим прикладом тому творчість П. Куліша (оповідання «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став», 1840; повість «Огненный змей»,1841) та І. Барщевського (повість «Шляхтич Завальня», де образ перелесника наявний у розділі «Про чорнокнижника і змія, що вилупився з яйця, якого зніс півень», 1844).

П. Куліш в оповіданні «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став» змалював інкуба, який щоночі приходив до своєї коханої, а в повісті про вогняного змія письменник подав образ перелесника-спокусника, який не висмоктував, а дарував своїй обраниці красу. У повісті І. Барщевського про шляхтича Завальню змій перевертався на парубка, однак спокусити красуню так і не зміг, оскільки на заваді стала щира молитва та рятівний хрест.