СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДОПОМОГА ДІТЯМ У 20-30-ТІ РР. ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті визначено та схарактеризовано напрями, зміст, форми і методи організації соціально-педагогічної допомоги дітям в Україні у 20-30-ті рр. ХХ століття. Наголошено, що постійні кризові явища та нестабільність тогочасного суспільства призвели до різкого зростання злочинності, бездоглядності, безробіття, проблем з фізичним і психічним розвитком у значної частини дитячого населення, масової хвороби, захоплення неповнолітніх бурлакуванням і жебракуванням.
Наголошено, що важливим документом у даному напрямі була «Декларація про соціальне виховання дітей» (1920 р.), яка проголошувала ідею захисту дитячого населення. Згідно з цією Декларацією необхідно було захищати права кожної дитини, яка перебуває в сім’ї та потребує певної соціальної допомоги. Ці чинники зумовлювали необхідність організації соціально-педагогічної діяльності з дітьми.
Установлено, що при організації соціально-педагогічної допомоги дітям у досліджуваний період використовувалися такі форми, як дитяче самоврядування й створення дитячих громадських об’єднань і здійснювалися діагностична, організаційна, координувальна та консультаційна функції. До головних напрямів соціально-педагогічної допомоги в 20-30-ті рр. ХХ століття належали: робота з сім’єю дитини; організації колективного виховання та педагогічного керівництва дозвіллєвою діяльністю дітей і деякі інші.
У статті також з’ясовано завдання соціально-педагогічної допомоги дітям, які передбачали: сприяння формуванню дитячого колективу; виявлення суспільної активності дитячого населення; забезпечення успішної взаємодії школи та родини; організацію дозвілля дітей; підготовку дітей до усвідомленого вибору майбутньої професії; сприяння їхній успішній соціалізації.
До провідних форм та методів соціально-педагогічної допомоги дітям у досліджуваний період належали: бесіда, розповідь, метод арттерапії, виконання педагогічних вимог, організація суспільно корисної діяльності, залучення дітей до здорового дитячого колективу, проведення індивідуальної роботи, роз’яснення, залучення до роботи в гуртках, переконання, доручення, вимога, приклад та деякі інші. З’ясовано, що з батьками проводились індивідуальні бесіди, надавалися консультації, організовувались лекції, семінари, проводились зустрічі з медичними працівниками тощо.