ПОНЯТТЯ «ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ» У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті здійснено міждисциплінарний аналіз поняття «штучний інтелект» з урахуванням його етимологічних витоків, філософських концепцій та сучасних наукових трактувань. Дослідження спирається на підходи вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема О. Баранова, С. Ruhl, P. Almeida, M. Haenlein, A. Holzinger, які розкривають штучний інтелект як багатовимірну систему. Увагу зосереджено на дефінітивних труднощах, що виникають при спробі дати універсальне визначення штучного інтелекту в умовах швидкої трансформації його форм і функцій. У дослідженні підкреслюється, що сучасний штучний інтелект не є лише технічним явищем, а втілює ідеї, що виникли на перетині філософії, психології, мовознавства та інформатики. Складність трактування штучного інтелекту зумовлює потребу в міждисциплінарному аналізі, який дозволить не лише уточнити зміст цього поняття, а й визначити більш точні підходи до його впровадження у правове поле, систему освіти, суспільну комунікацію. З’ясовано, що термін має багатовимірний зміст, що поєднує в собі технічні, когнітивні, правові та гуманітарні аспекти. Проаналізовано основні визначення понять «штучний» та «інтелект» у філософських, лексикографічних і психологічних джерелах. Розглянуто еволюцію дефініції штучного інтелекту – від класичних підходів А. Тюрінга та Д. Маккарті до сучасних моделей генеративного штучного інтелекту. Окрему увагу приділено юридичним аспектам, когнітивним характеристикам, технічним реалізаціям (нейромережі, агентні технології) та викликам етичного використання штучного інтелекту. Підсумовано, що поняття «штучний інтелект» є багатоаспектним і міждисциплінарним, воно охоплює як технологічну, так і гуманітарну площину, включає в себе такі характеристики як «штучного» (змодельованого, неприродного), так і «інтелекту» (здатності до аналізу, навчання, прийняття рішень), а також має своє філософське, правове й технічне наповнення