АВТОРСКИЕ ЗНАКИ КАК СРЕДСТВО ОФОРМЛЕНИЯ ПУНКТУАЦИОННО-СМЫСЛОВЫХ ВАРИАНТОВ

И. И. Степанченко

Анотація


Авторська пунктуація не є порушення пунктуаційних норм. У широкому розумінні авторські знаки – це варіативні, альтернативні знаки, вибір яких визначається семантико-стилістичними особливостями висловлювання. Розглянута таким чином авторська пунктуація містить різнорідні явища, що диференціюються за ступенем оказіональності семантико-стилістичних варіантів, які підлягають пунктуаційному оформленню. Об’єднуючою ці явища ознакою є ситуація вибору знака, тобто альтернативність варіантів. Авторські знаки у вузькому розумінні – це засіб створення за допомогою пунктуації оказіональних, нерегулярних семантико-стилістичних неологізмів. Як аналогію до розрізнення типів пунктуаційно-смислових варіантів можна розглядати розподіл метафор на мовні (в тому числі й мовленнєві) та індивідуально-авторські. Остаточним критерієм розрізнення є ступінь складності переходу від мовних відношень (відношень між вербальними образами) до відношень образно-поняттєвих, мисленнєвих (відношень між «предметними» образами), тобто ступінь звичності, стандартності, регулярності, сенсу, що виражається метафорою.

Ключові слова: авторська пунктуація, варіативність, альтернативність, оказіональність, семантико-стилістичний варіант.

 

 Авторская пунктуация не является нарушением пунктуационных норм. В широком смысле авторские знаки – это вариативные, альтернативные знаки, выбор которых определяется семантико-стилистическими особенностями высказывания. Рассматриваемая таким образом авторская пунктуация включает в себя разнородные явления, дифференцирующиеся по степени окказиональности оформляемых пунктуационно семантико-стилистических вариантов. Объединяющим эти явления признаком является ситуация выбора знака, т.е. альтернативность вариантов. Авторские знаки в узком смысле слова – это средство создания с помощью пунктуациии окказиональных, нерегулярных семантико-стилистических неологизмов. Как аналогию к разграничению разных типов пунктуационно-смысловых вариантов можно рассматривать деление метафор на языковые (в том числе и т.н. речевые) и индивидуально-авторские. Критерием разграничения в конечном счете служит степень затрудненности перехода от языковых отношений (отношений между вербальными образами) к отношениям образно-понятийным, мыслительным (отношениям между «предметными» образами), т.е. степень привычности, стандартности, регулярности выражаемого метафорой смысла.

Ключевые слова: авторская пунктуация, вариативность, альтернативность, окказиональность, семантико-стилистический вариант.

 

Author’s punctuation is not a violation of punctuation rules. In a broad sense, author’s signs are variable, alternative signs, the choice of which is determined by the semantic and stylistic features of the utterance. The author's punctuation considered in this way includes heterogeneous phenomena that are differentiated according to the degree of occasional character of punctuation-formalized semantic-stylistic variants. The unifying feature of these phenomena is the situation of the choice of the sign, i.e. an alternative of the variants. Author's marks in the narrow sense of the word are a means of creating occasional, irregular semantic-stylistic neologisms with the help of punctuation. As an analogy to the distinction between different types of punctuation-semantic variants, one can consider the division of metaphors into linguistic (including so-called speech metaphors) and individual, the author's ones. The criterion for differentiation after all is the degree of difficulty in the transferring from linguistic relations (the relations between verbal images) to the relations of figurative and conceptual, mental (the relations between “objective” images), i.e. the degree of familiarity, standardization, regularity of the meaning expressed by the metaphor.

Key words: author's punctuation, variability, alternativeness, occasionallity, semantic-stylistic variant.


Повний текст:

PDF (Русский)

Посилання


Бунин И.А. Собр. соч.: В 9 тт. Т. 5. Повести и рассказы 1917-1930 гг. М.: Худ. лит-ра, 1966. 544 стр.

Валгина Н.С. Трудные вопросы пунктуации. М.: Просвещение, 1983. 176 с.

Валгина Н.С., Светлышева В.Н. Орфография и пунктуация: Справочник. М.: Высшая школа, 1993. 336 с.

Валгина Н.С. Понятие факультативности применительно к употреблению знаков препинания // Современная русская пунктуация. М.: Наука, 1979. С. 189-210.

Валгина Н.С. Актуальные проблемы современной русской пунктуации. Москва: Высшая школа, 2004. 259 с.

Григорьев В.П. Пунктуация поэтическая // Краткая литературная энциклопедия. Т.6. М., 1971. С. 82.

Оробинская М.В. Русская рок-поэзия: моделирование глубины текста. Х. : Издатель Иванченко И. С., 2016. 168 с.

Пунктуация в художественном тексте // Современный русский язык: учеб. для студ. вузов, обучающихся по спец. «Филология» / под ред. П.А. Леканта. М.: Дрофа, 2001. С. 545 - 547.

Розенталь Д.Э. Авторские знаки препинания // Розенталь Д.Э. Справочник по русскому языку: орфография и пунктуация. М.: ОНИКС 21 век, Мир и Образование, 2004. С. 349 - 356.

Степанченко И.И. Авторские знаки препинания как суперсегментные единицы парадигматического строя текста (на материале рассказов И.А. Бунина) // Слово. Думка. Людина: Зб. наукових праць із актуальних проблем лінгвістики, присвячений ювілею проф. Л.А. Лисиченко. Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2008. С. 128-136.

Степанченко И.И. Функционализм как альтернативная лингвистическая парадигма. Киев: Українське видавництво, 2014. 200 с.

Шварцкопф Б.С. Современная русская пунктуация: система и ее функционирование. М.: Наука, 1988. 192 с.




DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.1494854

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.