ЦИКЛОТВОРЧІ ФУНКЦІЇ ЛЕКСИЧНИХ ПАРАДИГМ ЛІРИЧНОГО ЦИКЛУ І. О. БУНІНА «ПІСНІ ПРО ВЕСНУ»

Анотація

У статті запропоновано парадигматичний аналіз лексики ліричного циклу І. А. Буніна «Пісні про весну», що має на меті дослідження – визначити циклотворчі функції лексичних парадигм. Усі твори циклу поєднують у своєму складі риси проєктивності та концептуальності. Концептуальність та проєктивність репрезентовані двома домінантними парадигмами, що повторюються в усіх віршах циклу «Пісні про весну» – парадигмами ПРИРОДА (проективний аспект) та ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ (концептуальний аспект). Парадигма ПРИРОДА та парадигма ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ взаємопов’язані. Зміни складу парадигми ПРИРОДА призводять до змін складу парадигми ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ. У першому вірші циклу «Пісні про весну» природа знаходиться у стані очікування весни як пори оновлення. Ці відчуття поєднано з відчуттями ліричного героя. Весняне тепло, що огортає природу у наступному вірші циклу «Пісні про весну», віддзеркалено у відчуттях ліричного героя як стан, споріднений до сп’яніння. СПОКІЙ та РУХ ПРИРОДИ у третьому вірші циклу «Пісні про весну» ліричний герой відчуває крізь сінестетичні зорові та звукові образи. «Вранішні співи солов’їні» у вірші «То розростаючись, то невиразно…» – голос Весни, який ліричний герой відчуває як невидиму гармонію. У заключному вірші циклу «Пісні про весну» парадигма ПРИРОДА поєднується з парадигмою БАТЬКІВЩИНА, надаючи відчуттям ліричного героя конкретні риси. Це є пов’язаним з тим, що концепт БАТЬКІВЩИНА – сенсотвірний для всієї творчості І.О. Буніна. Батьківщина у розумінні поета – не тільки рідний край та його конкретна частина, в якій народилася людина, де відбулося її становлення як особистості, а органічно належна людині риса, що детермінує її світогляд.

Ключові слова: функціональний підхід у дослідженні мовних явищ, парадигматичний аналіз лексики, мовознавче дослідження поетичного тексту.