МІЖМОВНІ ФОРМАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ВІДПОВІДНОСТІ В ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ ТА СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ. ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ ПРИТЧІ ПРО СІЯЧА

Анотація

При вивченні близькоспоріднених мов і мов-попередників сучасних літературних мов значну роль відіграє проблема міжмовної лексичної інтерференції. Серед мов-попередників особливе місце займає церковнослов'янська мова, яка в даний час є важливою складовою частиною життя Православної Церкви і служить предметом викладання в духовних навчальних закладах України. Для більшої результативності в засвоєнні церковнослов'янської мови доцільно створити навчальний посібник з церковнослов'янського читання, матеріалом якого є євангельські притчі. Складовими частинами цього посібника можуть стати вже розроблений словник міжмовних формально-семантичних відповідностей, а також лексичний, граматичний, історичний і екзегетичний коментарі євангельських притч. Стаття присвячена питанню практичного застосування лексикографічного досвіду зіставлення міжмовних відповідностей  церковнослов’янської та сучасної російської мов. У роботі представлені приклади вказаних мовних явищ на основі розгляду Притчі про сіяча, яка відображена у всіх синоптичних євангеліях. Автори аналізують 21 міжмовну відповідність (омоніми та пароніми), що містяться у Притчі, порядок розміщення яких зумовлено її контекстом. Даний аналіз, показуючи вплив лексичної інтерференції на розуміння кожного епізоду притчі, що розглядається, та її тексту в цілому, сприяє практичній меті досконального вивчення та розуміння Святого Письма. Представлена робота відкриває собою лексичний коментар євангельських притч, котрий є частиною майбутнього навчального посібника з церковнослов’янського читання.

Ключові слова: євангельська притча, міжмовні формально-семантичні відповідності, лексична сполучуваність, лексико-семантичний коментар, екзегетичний коментар.