ПРО РІЗНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Анатолий Тихонович Гулак

Анотація


У статті розглядаються різні літературознавчі інтерпретаційні підходи до художнього тексту – історико-літературний і літературно-критичний; встановлюється специфіка і ефективність кожного з них. Історико-літературний підхід орієнтований на представлення твору як замкнутого і одноразового світу смисла і в той же час як своєрідного «фрагмента» літературно-історичного процесу. Метою цього підходу є передусім пізнання інтелектуальне. Але й експресивно-емоційному змістові стилю художнього твору також відводиться дуже важливе місце. При літературно-критичному підході дослідник не стільки реконструює художній зміст твору, скільки формує його заново, нібито «прищеплює» його творові. Літературно-художній твір, по суті, виривається з діахронічного процесу і розглядається виключно в синхронічному аспекті. Принципова різниця між двома названими підходами полягає у відмінності цілей, яких хочуть досягти через інтерпретацію твору. Саме цілі, які ставлять перед собою дослідники, і визначають вибір тієї чи тієї інтерпретаційної стратегії. В останні десятиліття літературно-критичний підхід ускладнився – і цей процес відзначений багатьма сучасними діячами культури – за рахунок так званої есеістичності в побудові критичного тексту, що змінює майже всю звичну структуру літературно-критичного виступу. На перший план висувається самопрезентація критика, його прагнення «нав’язати» читачеві власну шкалу цінностей. Посилюється суб’єктивна основа викладу. Помітно пом’якшується жорстка вимога наукової доказовості, аргументованості, підвищується міра емоційності / експресивності.

Ключові слова: інтерпретація, історико-літературний підхід, літературно-критичний підхід, експресивно-емоційний зміст, есеістичність.


Повний текст:

PDF (Русский)

Посилання


Vinogradov V.V. O teorii hudozhestvennoj rechi. M.: Vysshaya shkola, 1971. 240 s.

Govoruhina Yu.A. Literaturno-kriticheskij diskurs kak otkrytaya sistema. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Filologiya. 2010. № 2(10). S. 58–67.

Gulak A.T. Interpretaciya kak sostavnaya chast stilisticheskogo issledovaniya hudo-zhestvennogo proizvedeniya. Russkaya filologiya. Vestnik HNPU imieni G.S. Skovorody. 2016. № 3(58). S. 3–9.

Gulak A.T. Stilistika romana L.N. Tolstogo «Vojna i mir». Harkov: HGPU, 1995. 144 s.

Erohina M.V. K voprosu ob esseizacii zhurnalnoj literaturnoj kritiki epohi glasnosti. URL: https // cyberleninka.ru (data obrasheniya 11.09.2019 g.).

Halizev V.E. Teoriya literatury. M.: Vysshaya shkola, 2002. 437 s.

Chernec L.V. «Kak slovo nashe otzovetsya…» Sudby literaturnyh proizvedenij. M.: Vysshaya shkola, 1995. 239 s.

Epshtejn M. Paradoksy novizny. M.: Sov.pisatel, 1988. 418 s.

Gadamer H.-G. Wahrheit und Methode. Tubingen, 1960. 486 s.

Markiewicz Henryk. Wymiary dziela literackiego. Krakow – Wroclaw. 1984. 242 s.

Slawinski Janusz. Dzielo. Jezyk. Tradycja. Warszawa PWN, 1974. 268 s.

Stajger E. Die Kunst der Interpretation. Studien zur deutschen Literaturgeschichte. Zurich, 1955. S. 9–33.




DOI: https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.10

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.