Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды

Явище омонімії не втрачає своєї актуальності як об’єкт дослідження в межах російськомовного мовного матеріалу. Зацікавленість ним пов’язана з появою омонімів на сучасному етапі розвитку мови. Спостереження демонструють різнотипність наявних омонімічних одиниць, що виникли раніше і з’являються зараз унаслідок активних процесів, що відбуваються на всіх рівнях лінгвосистеми. Новітній матеріал сучасної російської мови демонструє наявність універбальної омонімії, яка характеризується дублетністю синтетичних та аналітичних найменувань, з одного боку, і словесною, омонімічною універбу, одиницею, – з іншого. Метою дослідження постало виявлення особливостей універбів, 1) омонімічних іншим універбам, 2) омонімічних лексемам, що виникли в мові раніше за них. Основним принципом організації одиниць, що збігаються структурно, фонетично та графічно, є принцип лінгвальної аналогії, втілений у прагненні мовленнєвих і мовних елементів до структурної уніфікації. Причини появи универбів-омонімів зазначеного зразка зумовлені, окрім універсальних, індивідуальними закономірностями. Тому процес виникнення в мові досліджуваних омонімічних одиниць є більш складним, ніж звичайний процес омонімізації. Однією з причин появи таких лексичних омонімів постає дія активних процесів у російській мові, серед яких провідну роль відіграє універбація. Матеріал дослідження дозволив виділити два типи універбальних омонімів, репрезентованих такими корелятами: 1) універб-омонім – слово-омонім, 2) універб-омонім – універб-омонім. Доволі часто універбальні омоніми другого типу представлені квазіунівербами. Омонімічні утворення обох типів належать до різних мовних одиниць – номінатем. Порушена в статті проблема вимагає подальшого розгляду, прикінцева мета якого – укладання спеціальних словників універбальних омонімів.

Ключові слова: номінатема, універб, універбація, омонім, лексичний омонім, універбальний омонім, омонімія, універбальна омонімія.

Явление омонимии не перестает быть актуальным объектом исследования в рамках русскоязычного (и не только) языкового материала. Интерес к нему связан с появлением омонимов на современном этапе развития языка. Наблюдения показывают разнотипность существующих омонимичных единиц, возникших ранее и возникающих сейчас в результате активных процессов, затрагивающих все уровни лингвосистемы. Новейший материал современного русского языка демонстрирует наличие универбальной омомнимии, характеризующейся дублетностью синтетических и аналитических наименований, с одной стороны, и словесной, омонимичной универбу, единицей, – с другой. Целью исследования стало выявление особенностей универбов, 1) омонимичных другим универбам, 2) омонимичных лексемам, прежде них появившимся в языке. Главным принципом организации структурно, фонетически и графически совпадающих единиц исследуемого типа является принцип лингвальной аналогии, воплощённой в стремлении речевых и языковых элементов к структурной унификации. Причины появления универбов-омонимов указанного типа обусловлены, помимо универсальных, индивидуальными закономерностями. Поэтому процесс возникновения в языке исследуемых омонимичных единиц является более сложным, чем обычный процесс омонимизации. Одной из причин появления таких лексических омонимов является действие активных процессов в русском языке, среди которых ведущую роль играет универбация. Материал исследования позволил выделить два типа универбальных омонимов, представленных следующими коррелятами: 1) универб-омоним – слово-омоним, 2) универб-омоним – универб-омоним. Очень часто универбальные омонимы второго типа представлены квазиунивербами. Омонимичные образования обоих типов имеют отношение к разным языковым единицам – номинатемам. Очерченная в статье проблема требует дальнейшего рассмотрения, финальная цель которого – организация исследуемых единиц в специальные словари универбальных омомнимов.

Ключевые слова: номинатема, универб, универбация, омоним, лексический омоним, универбальный омоним, омонимия, универбальная омонимия.

A phenomenon of homonymy is still topical object of research within the framework of the Russian-language (and not only Russian) linguistic material. Interest in that phenomenon is connected with the origin of homonyms at the current stage of the language evolution. Different observations show the diversity of the available homonymic units occurred before and occurring nowadays as a result of active processes which effect all the linguistic system levels. The newest material of the present-day Russian language demonstrates the availability of univerbal homonymy characterized by the doublet reflection of both synthetic and analytic denominations on the one hand, and a verbal unit, being homonymic to a univerb, on the other hand.

Objective of the research is to identify features of the univerbs which are 1) homonymic to other univerbs and 2) homonymic to the lexemes occurred in the language before them. Main principle of the organization of structurally coinciding units of the type under consideration is the principle of lingual analogue represented in the striving of both speech and language elements for structural unification. Causes of the development of univerbs-homonyms of the specified type are stipulated by the individual features (apart from the universal ones).  Thus, the process of origin of the analyzed homonymic units in a language is more complicated than the standard process of homonymization. One of the reasons of the development of such lexical homonyms is the effect of active processes in the Russian language with the univerbation playing a key role among them. Material of the study has helped single out two types of univerbal homonyms represented by the following correlates: 1) univerb-homonym – word-homonym, 2) univerb-homonym – univerb-homonym. Univerbal homonyms of the second type are quite often represented by quasiuniverbs. Homonymic formations of both types are related to different linguistic units – nominathemes. The problem outlined in the paper requires further analysis, which final objective is to organize the units under study in the special dictionaries of univerbal homonyms.

Key words: nominatheme, univerb, univerbation, homonym, lexical homonym, univerbal homonym, homonymy, univerbal homonymy.

Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Просвещение, 1957. 296 с.

Гребенева Ю.Н. Омонимы: особенности терминологии и трактовки. URL: http://gramma.ru/RUS/?id=6.58.

Земская Е.А., Китайгородская М.В., Ширяев Е.Н. Русская разговорная речь. М.: Наука, 1981. 276 с.

Кудрявцева Л.А. Моделирование динамики словарного состава языка. К.: ИПЦ «Киевский университет», 2004. 208 с.

Москович В.А. Статистика и семантика. М.: Наука, 1969. 304 с.

Немченко В.Н. Современный русский язык. Словообразование: пособие. М.: Высшая школа, 1984. 256 с.

Теркулов В.И. Параметры ономасиологической классификации универбализационных композитов. Вісник Луганського нац. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченко: «Філологічні науки». 2008. № 13 (152). С. 183–191.

Устименко И.А. Ономасиологический аспект семантической конденсации. Лексикология. Семасиология. Белгород: БелГУ, 2001. С. 19–25.

Ћорић Б.Б. Универбизација у српском језику на фону хомонимије. Новые явления в славянском словообразования: система и функционирование. М.: Макс Пресс, 2010. С. 326–336.

REFERENCES

Ahmanova O.S. Ocherki po obshchej i russkoj leksikologii. M.: Prosveshchenie, 1957. 296 s.

Grebeneva YU.N. Omonimy: osobennosti terminologii i traktovki. URL: http://gramma.ru/RUS/?id=6.58.

Zemskaya E.A., Kitajgorodskaya M.V., Shiryaev E.N. Russkaya razgovornaya rech'. M.: Nauka, 1981. 276 s.

Kudryavceva L.A. Modelirovanie dinamiki slovarnogo sostava yazyka. K.: IPC «Kievskij universitet», 2004. 208 s.

Moskovich V.A. Statistika i semantika. M.: Nauka, 1969. 304 s.

Nemchenko V.N. Sovremennyj russkij yazyk. Slovoobrazovanie : posobie. M. : Vysshaya shkola, 1984. 256 s.

Terkulov V.I. Parametry onomasiologicheskoj klassifikacii univerbalizacionnyh kompozitov. Vіsnik Lugans'kogo nac. ped. un-tu іm. Tarasa SHevchenko: «Fіlologіchnі nauki». 2008. № 13 (152). S. 183–191.

Ustimenko I.A. Onomasiologicheskij aspekt semanticheskoj kondensacii. Leksikologiya. Semasiologiya. Belgorod: BelGU, 2001. S. 19–25.

Ћoriћ B.B. Univerbizaciјa u srpskom јeziku na fonu homonimiјe. Novye yavleniya v slavyanskom slovoobrazovaniya: sistema i funkcionirovanie. M.: Maks Press, 2010. S. 326–336.