HISTORICAL FORMS OF COLLECTIVE DEVIATION

Анотація

Визначено, що існування будь-якого суспільства характеризується наявністю відхилень від правових, моральних та інших норм, а вивчення особливостей та етимології цих відхилень є важливою науково-практичною задачею. Мета статті – з’ясування та класифікація основних історичних форм колективної девіації, встановлення особливостей їх еволюції та трансформації. У основній частині розглянуто еволюцію колективних форм девіації. Показано, що феномен девіантної поведінки проявляється на найраніших етапах розвитку людської цивілізації. Обґрунтовано, що у Середньовіччя, разом з процесом де сакралізації, девіація трансформувалася у карнавально-маскардні форми, зберігаючи культово-магічні атрибути. Виділено такі форми колективної девіації: сакральні (священні), сакралізовані (релігійні рухи), світські (карнавали, маскаради), екстремальні (бунт, революція), культурно-просвітницькі (філософізм, дендизм). З’ясовано, що опозиційність є сутнісною рисою девіантної поведінки. У висновках узагальнено, що колективна девіація, маючи тривалі історичні традиції, сьогодні трансформувалася у вагомий чинник розвитку світової культури, науки, політики тощо. Її негативні прояви (терор, погроми) виступають своєрідною відповіддю громадян на нездатність держави знайти можливості для переведення девіантного потенціалу у ігрові, творчі та конструктивні форми. У наступних дослідженнях буде розглянуто різноманітні історично значущі форми індивідуальної девіації та їх трансформацію у сучасному суспільстві.

Ключові слова: девіація, девіантна поведінка, сакральність, обряди, карнавал, революція, бунт.

Определено, что существование любого общества характеризуется наличием отклонений от правовых, моральных и других норм, а изучение особенностей и этимологии этих отклонений является важной научно-практической задачей. Цель статьи – выяснение и классификация основных исторических форм коллективной девиации, установление особенностей их эволюции и трансформации. В основной части рассмотрена эволюция коллективных форм девиации. Показано, что феномен девиантного поведения проявляется на ранних этапах развития человеческой цивилизации. Обосновано, что в Средневековье девиация трансформировалась в карнавально-маскардные формы, сохраняя культово-магические атрибуты. Выделены следующие формы коллективной девиации: сакральные (священные), сакрализованные (религиозные движения), светские (карнавалы, маскарады), экстремальные (бунт, революция), культурно-просветительские (философизм, дендизм). Выяснено, что оппозиционность является сущностной чертой девиантного поведения. В заключении отмечено, что коллективная девиация, имея длительные исторические традиции, сегодня трансформировалась в весомый фактор развития мировой культуры, науки, политики. Ее негативные проявления (террор, погромы) выступают своеобразным ответом граждан на неспособность государства найти возможности для перевода девиантного потенциала в игровые, творческие формы. В последующих исследованиях будут рассмотрены исторически значимые формы индивидуальной девиации и их трансформация в современном обществе.

Ключевые слова: девиация, девиантное поведение, сакральность, обряды, карнавал, революция, бунт.