О СООТНОШЕНИИ ПОНЯТИЙ НАЧАЛА, ПОВЕЛЕНИЯ И ВОЛИ В КОНЦЕПЦИИ ДЖ. АГАМБЕНА

Анотація

В статье исследуются взгляды Агамбена относительно природы повеления, а также роли начала и воли в процессе властвования. В ходе работы проводится анализ предлагаемой Агамбеном «археология повеления», противоречивой на первый взгляд, которая вместе с тем позволяет лучше разобраться в соотношении между началом (истоком) и повелением. Подробно рассматриваются повеление в качестве акта воли и теневая сторона могущества (власти), а также различие между ассертивом и перформативом, соответствующем двойственности западной онтологии.

Ключевые слова: повеление, начало, исток, «онтология esti», «онтология estо», воля, могущество, власть.

У статті досліджуються погляди Агамбена щодо природи веління, а також ролі начала і волі у процесі владарювання. В ході роботи проводиться аналіз запропонованої Агамбеном «археологія веління», суперечливої на перший погляд, яка разом з тим дозволяє краще розібратися у співвідношенні між началом (витоком) та велінням. Докладно розглядаються веління як акт волі і тіньова сторона могутності (влади), а також відмінність між ассертівом і перформативом, яка відповідає подвійній природі західної онтології.

Ключові слова: веління, начало, виток, «онтологія esti», «онтологія estо», воля, могутність, влада.

The article represents an investigation of Agamben's views on the nature of the command, as well as the role of the source and the will in the process of ruling. In the course of the work the "archeology of command" proposed by Agamben is analysed. It is contradictory at first glance, but at the same time it allows to understand better the correlation between the beginning (source) and the command. The command as an act of will, the shadow side of power and the difference between assertive and performative, which is corresponds to the duality of Western ontology are considered in detail.

Agamben identifies two interrelated ontologies in the Western culture: the ontology of the apophantic utterance, which is expressed in the indication and ontology of the command, expressed in the imperative. The first he calls the "ontology of esti" (the form of the third person of the indicative of the verb "to be" in Greek), and the second - "ontology esto" (the corresponding form of the imperative). The ontology of esti governs the field of science and philosophy, whereas ontology esto defines the field of law, religion and magic, forming a sphere in which language always exists in the form of an imperative.Throughout the history of Western culture, these two ontologies continuously intersect each other, collide and reunite. Western ontology is a bipolar machine, the pole of whose command, over the centuries, in the ancient era, was hidden by an expressing ontology, and which, with the onset of Christianity, once again acquired its significance.

 In the course of the work it was found, that the idea of the source (the beginning) gives rise to the idea of command. Therefore, to be the first to do something also means to be at the head of this something. Moreover, arche not only commands the birth of the fact that it "starts", but also is its governing principle, that is, that which guides its growth, development and circulation. The command does not exist arshe, because the command is arshe itself. In Western culture, there are two interconnected ontologies: the ontology of apophantic utterance, which is expressed in an indicative and ontology of command, expressed in the imperative. Throughout the history of Western culture, these two ontologies continuously intersect each other, collide and reunite. In modern society, the ontology of the command gradually displaces the ontology of affirmation.Will plays a decisive role in the process of command. It restricts and restrains power thereby putting the limit of chaos and arbitrariness of the ruling principle and making it possible for orderly management.

Keywords: command, beginning, source, "ontology esti", "ontology esto", will, might, power.