Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Філософія"

Досліджено  об’єктивний  механізм  виникнення  самоосвіти  в антропогенезі,  зародження  феномена  самоосвіти  особистості, технології,  стратегії  і  моделі  самоосвіти  у  докласовому суспільстві.  Йдеться  про  зародки  самоосвітніх  процесів,  оскільки колективна свідомість докласового суспільства лише в незначному ступені сприяла прояві самостійності людини, інтереси й цінності індивідуально-особистісного  бачення світу ще не були сформовані. Самоосвітня  активність  первісної  людини  була  орієнтована, насамперед,  на  повсякденну  боротьбу  за  виживання.  А  тому зародки  самоосвіти  розвивалися  лише  на  рівні  повсякденної свідомості, проявляючись у традиціях і народній творчості. І лише згодом  наслідувальна  освіта  й  закріпляюча  самоосвіта  почали доповнюватися прагненням до усвідомленого одержання й передачі знання. Доведена важлива роль самоосвіти в передачі історичного досвіду, що становить важливішу умову щодо розвитку людського суспільства. Їй належить чимала роль у засвоєнні корисних знань, навичок, звичаїв, норм поведінки, цінностей, символів, ідеалів тощо, що  вплинуло  на  адаптацію  людини  до  умов  навколишнього середовища і підвищило можливості виживання первісної людини. Доведено, що становлення технологій самоосвіти  відбувається ще в  культурі  доцивілізаційного  періоду.  У  цей  період  головною функцією  самоосвіти  була  адаптивна,  зародилися колективоцентрична стратегія й на її основі синкретична модель самоосвіти,  що  співвідносилася  з  недиференційованою  людською діяльністю,  комунікативна  технологія  як  аспект  міжособових стосунків і технологія самоосвітнього читання як читання тексту природної реальності.

Ключові слова: самоосвіта особистості, самоосвітня активність, самоосвітня діяльність, знання, інформація, синкретизм, природна реальність,  адаптивна  функція,  комунікативна  стратегія, колективоцентрична модель.

Исследованы  объективный  механизм  возникновения самообразования  в  антропогенезе,  зарождение  феноменасамообразования  личности,  технологии,  стратегии  и  модели самообразования в доклассовом обществе. Речь идет о зарождении самообразовательную процессов, поскольку коллективное сознание доклассового  общества  лишь  в  незначительной  степени способствовало  проявлению  самостоятельности  человека, поскольку  интересы  и  ценности  индивидуально-личностного видения  мира  еще  не  были  сформированы.  Самообразовательная активность  первобытного  человека  была  ориентирована,  прежде всего,  на  повседневную  борьбу  за  выживание.  Поэтому  зачатки самообразования  развивались  на  уровне  обыденного  сознания, проявляясь  в  традициях  и  народном  творчестве.  И  только  потом подражательное  образование,  и закрепляющее  самообразование начали  дополняться  стремлением  к  осознанному  получению  и передаче знания. Доказана важная роль самообразования в передаче исторического  опыта,  она  составляет  важное  условие  в  развитии человеческого общества. Ей принадлежит немалая роль в усвоении полезных  знаний,  навыков,  обычаев,  норм  поведения,  ценностей, символов,  идеалов  и  т.д.,  что  повлияло  на  адаптацию  человека  к условиям окружающей среды и повысило возможности выживания первобытного  человека.  Доказано,  что  становление  технологий самообразования  происходит  еще  в  культуре  доцивилизационного периода.  В  этот  период  главной  функцией  самообразования  была адаптивная,  зародились  колективоцентрическая  стратегия  и  на  ее основе  синкретическая  модель  самообразования,  которая соотносилась  с  недифференцированной  человеческой  деятельностью,  коммуникативная  технология  как  аспект  межличностных отношений  и  технология  самообразовательного  чтения  как  чтение текста природной реальности. 

Ключевые  слова:  самообразование  личности,  самообразовательная активность,  самообразовательная  деятельность,  знания,  информация, синкретизм,  природная  реальность,  адаптивная  функция, коммуникативная стратегия, колективоцентрическая модель.

Abstract  objective  mechanism  of  occurrence  of  self-education  in anthropology,  the  emergence  of  the  phenomenon  of  self-identity, technology,  strategies  and  models  of  self-education  in  the  pre-class society. We are talking about the origin of self-education process as the collective consciousness of pre-class society only marginally contributed to the expression of human autonomy, because the interests and values individual  and  personal  vision  of  the  world  has  not  yet  been  formed. Self-activity  of  primitive  man  has  been  focused  primarily  on  the  daily struggle for survival. Therefore, the beginnings of self-developed on the level of everyday consciousness, manifesting itself in the traditions and folklore. And only then imitative education and self-education began to be  supplemented  by  fixing  the  desire  for  conscious  reception  and transmission of knowledge. Proved the important role of self-education in the transmission of historical experience, it is an important conditionin the development of human society. It owns a considerable role in the ssimilation of useful knowledge, skills, customs, and norms of behavior, values,  symbols,  ideals,  etc.,  which  affect  the  human  adaptation  to environmental  conditions  and  increased  possibilities  of  survival  of primitive  man.  It  is  proved  that  the  establishment  of  self-technology occurs  even  in  a  culture  before  of  civil  period.  During  this  period,  the main function was self adaptive, culture that became the reason strategy and on its basis syncretism model of self-education, which is correlated with  undifferentiated  human  activity,  communication  technology  as  an aspect of interpersonal relations and the technology of self-reading as the reading of the text of the natural reality.

Key words: self-education of the person, natural reality as the text, self-education  as  technology  of  work  with  texts,  strategy  of  self-education, model  of  self-education,  self-educational  activity,  knowledge, information,  syncretism,  natural  reality,  adaptive  function, communicative strategy, culture that became the reason model.

Бахтин М.М. Человек в мире слова. – М.: Рос. откр. ун-т, 1995. – 139 с.

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М., 1979. – 424 с.

Гадамер Г.Г. Истина и метод: Основы филос. герменевтики: Пер. с нем. / Х.Г. Гадамер; общ. ред. и вступ. ст. Б.Н. Бессонова. – М.: Прогресс, 1988. – 699 с.

Гуссерль Э. Логические исследования. Картезианские размышления. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Кризис европейского человечества и философии. Философия как строгая наука: [Пер. с нем.]. – Минск: Харвест; М.: «Аст», 2000. – 750 с.

Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики: М.: Форум, 1998. – 267 с.

Карлов М.В. Путь познания или дорогу осилит идущий //Вопр. философии. – 1996. – № 5. – С. 3 – 20.

Лосев А.Ф. Дерзание духа. – М. – 1986. – 213 с.

Лосев А.Ф. История античной философии. – М.: Мысль, 1989. – 204 с.

Фролов И.Г. Социология и этика познания человека //Пути интеграции биологического и социогуманного знания. – М.: Наука, 1984. – С. 35 – 74.

Шуклина Е.А. Технология самообразования: социологический аспект // Обществ. науки и современность /Е.А. Шуклина. – 1999. – № 5 . – С. 140 – 151.

Щюц А. Формирование понятия и теории в общественных науках // Американская социологическая мысль. – М., 1994. – 540 с.