Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Філософія"

У статті розглядається проблема виховання і навчання мудрості в сьогоденні,  яка  має  велике  філософське,  соціальне  і  педагогічне значення,  оскільки  особистість,  здатна  до  набуття  мудрості  в напрямах самореалізації та саморозвитку, зможе вільно й успішно поводитися в різноманітних сферах життєдіяльності, самостійно нетрадиційно  мислити,  сміливо  розробляти  власні  стратегії поведінки,  здійснювати  духовно-моральний  вибір  і  нести відповідальність за свої дії і власний розвиток. У  статті  показано,  що  мудрість  будь-якої  людини  походить передусім від Бога, її можна набути через книжні знання, особливо при  вивченні  творів  велетів  людського  духу,  філософії,    Біблії,  з досвіду, при набутті знань та спілкування з мудрими і розумними людьми.  У  той  час  як  знання  мають  справу  з  фактичною інформацією,  мудрість  включає  в  себе  інтерпретаційний взаємозв’язок  і  використання  набутих  знань  і  досвіду  оточуючої спільноти  людей  та  засвоєння  позитивної,  окрім  політичної,  інформації,  яку  надають  засоби  масової  інформації.  Фактично мудрість є проявом своєрідності характеру людини, використання знань  і  переконань  особистості  набутих    протягом  власного життя  і  при  взаємовідносинах  з    людьми  з  великими  досвідом  і знаннями. Обґрунтовано,  що  мудрою  вважається  людина,  яка  є  носієм великого житттєвого досвіду, християнського і світського знання, їх  духу,  вчителем  життя,  теоретиком  і  практиком  життя, здатною вирішувати всі проблеми людського буття; мудра особа не    потребує  порад,  а  сама  надає  їх  іншим.  Таким  мудрими  має стати  майбутнє  молоде  покоління  з  їхньою  кардинально  іншою освітою,  вихованням,  світоглядом  і  духовністю,  особливо  в  епоху бурхливого  розвитку  науки,  техніки,  технологій  і  суттєвого ускладнення умов життя.    

Ключові слова: мудрість, мудрець, молодь, духовність, моральність, філософія, навчання, виховання, суспільство.

В  статье  рассматривается  проблема  воспитания  и  обучения мудрости  в  настоящем  времени,  которая  имеет  большое философское,  социальное  и  педагогическое  значение,  поскольку личность,  способная  к  приобретению  мудрости  в  направлениях самореализации и саморазвития, сможет свободно и успешно вести себя в разнообразных сферах жизнедеятельности, самостоятельно и нетрадиционно  мыслить,  смело  разрабатывать  собственные стратегии поведения, осуществлять духовно-нравственный выбор и нести ответственность за свои действия и собственное развитие. В  статье  показано,  что  мудрость  любого  человека  происходит прежде всего от Бога, ее можно приобрести через книжные знания, особенно  при  изучении  произведений  гениев  человеческого  духа, философии, Библии, из опыта, при обретении знаний и общения с мудрыми и умными людьми. В то время как знания имеют дело с фактической  информацией,  мудрость  включает  в  себя интерпретационную  взаимосвязь  и  использование  приобретенных знаний  и  опыта  окружающего  общества  людей  и  усвоения положительной,  кроме  политической,  информации,  которую предоставляют  средства  массовой  информации.  Фактическимудрость  является  проявлением  своеобразия  характера  человека, использованием  знаний  и  убеждений  личности  приобретенных  в течение  собственной  жизни  и  при  взаимоотношениях  с  людьми  с большим опытом и знаниями. Обосновано,  что  мудрым  считается  человек,  который  является носителем  большого  жизненого  опыта,  христианского  и  светского знаний, их духа,  учителем жизни, теоретиком и практиком жизни, способным  решать  все  проблемы человеческого  бытия;  мудрый человек  не  нуждается  в  советах,  а  сам  предоставляет  их  другим. Таким  мудрыми  должно  стать  будущее  молодое  поколение  с  их кардинально другим образованием, воспитанием, мировоззрением и духовностью,  особенно  в  эпоху  бурного  развития  науки,  техники, технологий и существенным осложнением условий жизни.

Ключевые  слова:  мудрость,  мудрец,  молодежь,  духовность, нравственность, философия, обучение, воспитание, общество.

The article discusses the problem of teaching and learning of wisdom in the  present,  which  is  of  great  philosophical,  social  and  pedagogical significance, since the person is able to acquire wisdom in the areas of self-realization  and  self-development,  can  freely  and  successfully conduct  themselves  in  various  spheres  of  life,  self  and  non-traditional thinking,  dare  to  develop  your  own  strategy  of  behavior,  to  exercise moral  choice  and  to  take  responsibility  for  their  actions  and  their  own development. The article demonstrates that the wisdom of any person is primarily from God,  it  can  be  acquired  through  book  knowledge,  especially  when studying  the  works  of  geniuses  of  the  human  spirit,  philosophy,  the Bible, from experience, with the knowledge and fellowship with the wise and  intelligent  people.  While  knowledge  dealing  with  factual information,  wisdom  includes  interpretatsii  the  relationship  and  use  of the acquired knowledge and experience of the surrounding community of people  and  learning  from  positive,  except  for  political  information provided  by  mass  media.  In  fact,  wisdom  is  a  manifestation  of  the identity  of  human  nature,  the  use  of  the  knowledge  and  belief  of  the individual acquired during his own life and in relationships with people with great experience and knowledge. It  is  proved  that  wise  is  a  person  who  is  the  bearer  of  great  gitto experience, Christian and secular knowledge, their spirit, the teacher of life,  a  theorist  and  practitioner  of  life  that  can  solve  all  problems  of human existence; the wise man needs no advice, and she gives them to others. So wise should be a future young generation with their radically different education, upbringing, worldview and spirituality, especially in the  era  of  rapid  development  of  science, engineering,  technology  and significant complication of the living conditions.

Key  words:  wisdom,  wise,  young,  spirituality,  morality,  philosophy, training, education, society.

Яценко С.Л. Освіта як інститут духовності суспільства / С.Л. Яценко // Матеріали наук.-практ. конф. «Парадигма творення в сучасній науці: на шляху до інтегрованого світогляду». – Острог: Вид-во Національного ун-ту «Острозька академія», 2009. – Вип.1. – С. 143–151.

Наливайко Н.В. Глобальные и региональные тенденции развития отечественного образования (социально-философский анализ): монография / Н. В. Наливайко, В. И. Панарин, В. И. Паршиков; отв. ред. В. В. Целищев // Рос. акад. наук. Сиб. отд-ние, Ин-т философии и права; М-во образования и науки РФ, НГАУ, НГПУ. – Новосибирск: Изд-во СО РАН, 2010. – 298 с.

Анцыферова Л.И. Мудрость и ее проявления в разные периоды жизни человека / Л.И. Анцыферова // Психологический журнал. – 2004. – Т. 25. – № 3. – С. 17–24.

Поліщук Н.В. До питання навчання і виховання мудрості у сучасної молоді / Н.В. Поліщук, О.С. Мосієвич, І.М. Панченко // Сб. науч. труд. SWorld. – Вып. 2. – Том 21 «Философия и филология/Философия образования». – Иваново: МАРКОВА АД, 2014. – ЦИТ:214-141.–С.16-27.

Николл Ч. Леонардо да Винчи. Полет разума / Ч. Николл; пер. с англ. Т. Новиковой. – М.: Эксмо, 2006. – 768 с.

Шадських Ю. Етична складова мудрості / Ю. Шадських // Філософські науки. Вісник нац. у-ту «Львівська політехніка». – 2008. – № 607. – С. 27–31.

Кремень В.Г. Філософія: Логос, Софія, Розум: підруч. для студ. ВНЗ / В.Г. Кремень, В.В. Ільїн. – К.: Книга, 2006. – 432 с.

Baltes P.B. On the Incomplete Architecture of Humun Ontogeny. Selection. Optimization and Compensation as Foundation of Development Theori / P.B. Baltes // American Psychologist. – 1997. – V. 52. – № 4. – P. 366–380.

Гончаренко М.С. Екологія людини: навч. посібник / М.С. Гончаренко, Ю.Д. Бойчук; за ред. Н.В. Кочубей. – Суми: ВТД «Університетська книга»; Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 394 с.

Людина і світ: підручник / [Л.В. Губерський, В.Г. Кремень, А.О. Приятельчук та ін.]; голов. ред. Л.В. Губерський. – К.: Знання, КОО, 2001. – 349 с.

Дробноход М.І. Сучасні тенденції еволюційного розвитку людства та Україна / М.І. Дробноход // Освіта і управління. – 2009. – Т. 12, № 3–4. – С. 7–23.

Шадських Ю. Етичн а складова мудрості / Ю. Шадських // Філософські науки. Вісник нац. у-ту «Львівська політехніка». – 2008. – № 607. – С. 27–31.

Шадських Ю. Співвідношення науки і мудрості в сучасному світі / Ю. Шадських // Філософські науки. Фундаментальні проблеми сучасної філософії. – 2010. – № 661. – С. 14–18.

Поліщук Н.В. Сучасний науково-технічний прогрес у контексті формування духовності молоді / Н. В. Поліщук // Гілея: науковий вісник: збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К.: «Видавництво «Гілея», 2014. – Вип. 90 (11). – С. 234-237.