ІГРОВІ ПРАКТИКИ «ОДЕСЬКОЇ» МОВИ

Анотація

Авторка статті досліджує «одеську мову» як специфічний дискурс, що  має  ігрову  природу.  Розкриваються  деякі  аспекти  подібності «одеської»  мови  та  мови  дітей,  одеського  та  софістичного дискурсів.  В  роботі  доводиться,  що  «одеська»  мова  має  високий потенціал творчого мислення з точки зору принципу зміни оптики бачення  предмету  та  завдяки  деконструкції  його  тривіальної семантики.  Наголошується,  що  відповідний  тип  мислення  може реїфікуватися  у  творчій  діяльності,  безвідносно  до  певних моральних цінностей, що демонструється як на прикладах сміхової культури,  художньої  та  наукової  творчості,  так  і  в  площині політичних  спекуляцій.  З  феноменологічної  точки  зору  одеський гумор  орієнтує  на  інтелектуальний  агон.  Робиться  висновок  про присутність  «вінінгової  інтенції»  відповідного  типу  мислення. Якщо одеський гумор  розглядати з точки зору методології трьох основних концепцій сміху – Superiority Theory,  Incongruity Theory та Relief  Theory,  то  феномен  одеського  сміхового  дискурсу  може ілюструвати всі три концепції, тобто він розкриває їх не в якості універсальних, а як взаємодоповнюючих методологій.

Ключові  слова:  «одеська  мова»,  ігрові  практики,  деконструкція,  феноменологія, «вінінгова інтенція».

Автор  статьи  исследует  «одесский»  язык  как  специфический дискурс,  имеющий  игровую  природу.  Раскрываются  некоторые аспекты  схожести  «одесского»  языка  и  языка  детей,  одесского  и софистического дискурсов. В работе делается попытка доказать, что «одесский» язык имеет высокий потенциал творческого мышления с точки зрения принципа смены оптики видения предмета и благодаря деконструкции  тривиальной  семантики.  Подчеркивается,  что соответствующий  тип  мышления  может  опредмечиваться  в творческой  деятельности,  безотносительно  к  ее  моральным ценностям,  что  демонстрируется  как  на  примерах  смеховой культуры,  художественного  и  научного  творчества,  так  и  в плоскости политических спекуляций. С феноменологической точки зрения  одесский  юмор  ориентирует  на  интеллектуальный  агон. Делается  вывод  о  присутствии  «вининговой  интенции» соответствующего  типа  мышления.  Если  одесский  юмор рассматривать  с  точки  зрения  методологии  трех  основных концепций смеха – Superiority Theory,  Incongruity Theory та Relief Theory,  то  феномен  одесского  смехового  дискурса  может иллюстрировать все три концепции, то есть он раскрывает их не в качестве универсальных, а  взаимодополняющих методологий.

Ключевые  слова:  «одесский  язык»,  игровые  практики, деконсрукция, феноменология, «вининговая интенция».

The author researches the “Odessa language” as a specific discourse of play character. Some aspects of similarity between the “Odessa language” and language of children, and also between the “Odessa discourses” and sophistic discourses are shown. The article proves that the “Odessa language” has a high potential of the creative thinking. This potential is formed by the optic change of object viewing and by the deconstruction of trivial semantics. Such a type of thinking can be reified in the creative activity (with no relation to the moral values) that can be demonstrated by the laughter culture, artistic and scientific creativity and also by the political speculations. From the phenomenological point of view, the “Odessa language” is aimed at the intellectual agon. It allows us to postulate the “winning intention” of the corresponding type of thinking. If we apply to the Odessa humor the methodologies of the three main laughter concepts – the Superiority Theory, the Incongruity Theory and the Relief Theory – we can see that the Odessa laughter discourse can illustrate all three concepts, thus defining them not as universal but mutually complimentary methodological strategies.  

Key words:  “Odessa language”, play practices, deconstruction, phenomenology, “winning intention”.