К ВОПРОСУ О СПЕЦИФИКЕ СОВЕТСКОЙ СМЕХОВОЙ КУЛЬТУРЫ

М. Б. Столяр

Анотація


Осуществлен  философско-антропологический  и  культурологический анализ советской смеховой культуры с точки зрения крипторелигиозной концепции. Доказано, что в контексте этой методологии советская смеховая культуры выступает как профанация профанации, то есть как десакрализация идеологии, которая сформировалась на основе заимствованных нуминозных смыслов. Проанализированы основные парадигмы советской смеховой культуры, которые сформировались  в  результате  двойной  профанации.  Уточнено  содержание титанической и десакрализованной христианской парадигм смеховой культуры на примере таких форм смеха как розыгрыш, кинокомедия, цирк, философская ирония.

Ключевые слова: советская смеховая культура, крипто-религиозная методология, профанація профанации, иерофания, сакральное, титанизм, розыгрыш, кинокомедия, философская ирония.

Здійснено  філософсько-антропологічний  та  культурологічний аналіз радянської сміхової культури з точки зору кріпторелігійної концепції.  Доведено,  що  в  контексті  цієї  методології  радянська сміхова  культура  постає  як  профанація  профанації,  тобто  як  десакралізація  ідеології,  що  сформувалася  на  основі  запозичених нумінозних сенсів. Проаналізовано основні парадигми радянської сміхової культури, що сформувалися в результаті подвійної профанації. Уточнено зміст титанічної та десакралізованої християнської парадигм сміхової культури на прикладі таких форм сміху як розіграш, кінокомедія, цирк, філософська іронія.

Ключові слова: радянська сміхова культура, кріпто-релігійна методологія,  профанація  профанації,  ієрофанія,  сакральне,  титанізм, розіграш, тоталітарні практики.

The author defines the specifics of the Soviet laughter-culture from the crypto-religious methodological position. It is this paradigm that enables us to understand the Soviet laughter-culture as an assemblage of various forms  of  desacralization  of  the  pseudo-sacred  ideology.  As  the  Soviet ideology acquired its sacred status by means of profaning the numinoussenses borrowed from different religious traditions, the laughter-culture became a profanation of the already made profanations. The result was a return to the primal numinous senses. The formula of “profanation of profanation”  allows  us  to  reveal  the  hidden  religious  basis  of  both  the concrete ideologemes and their laughter-culture antipodes. This formula also allows us to the main paradigms of the laughter-culture. These are the Titanic and the Christian paradigms. The former defines the world of circus. It also includes the comedies by g. Alexandrov and L. gaidai with their belief in the unlimited resources of a human being. The desacralized Christian paradigm embraces the works of e. Schwartz, A. Losev, e. ryazanov, V. Voinovich and others, who, with various degrees of reflection, interpreted the archetypes of the Transfiguration, the Christmas miracle, the Last Judgment, and also made allusions at prayer, confession etc. The Christian understanding of evil as a form of non-existence is also seen in the practical joke. This laughter-form flourished during the Khrushchov’s “Thaw”, marking the regular practices of victory of laughter over fear.

Keywords: soviet laughter-culture, crypto-religious methodological position, profanation of profanation, hierophany, sacral, practical joke, titanism, totalitarian practices.

Повний текст:

PDF (Русский)

Посилання


Аверинцев С. С. Бахтин и русское отношение к смеху [Електронный ресурс] / С. С. Аверинцев – Режим доступа: http://www.philology.ru/literature1/averintsev-93.htm

Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. М. Бахтин. – М. : Худож. лит., 1990.– 543 с.

Бергсон А. Смех / А.Бергсон. — М.: Искусство, 1992. — 127 с.

Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. – М.: Наука, 1990. – 222 с.

Голозубов А. В. Теология смеха в постхристианском мире (к постановке проблемы) / А. В. Голозубов // Вестник Национального технического университета «Харьковский политехнический институт». Вып. 15. Филос. антропология и философия культуры. – Харьков, 2002. – С. 83–86.

Добренко Е. Сталинская культура: методологическое удушье [Електронный ресурс] / Е. Добренко – Режим доступа : http://www.nlobooks.ru/node/4046

Игнатов А. Отрицание и имитация: две стороны коммунистического отношения к религии // Вопросы философии – № 4. – 2001. – С. 25-30.

Инструментализация смеха в российской истории ХХ века: Сб. статей // под ред. И. В. Нарского, О. С. Нагорной, О. Ю. Никоновой, Ю. Ю. Хмелевской, Г. Т. Риттершпорна. [Електронный ресурс] – Челябинск: Каменный пояс, 2013. – Режим доступа: http://culthist.ru/index.php/publikatsii/ot-velikogo-do-smeshnogo

Карасев Л. В. Философия смеха [Електронный ресурс] / Л. В. Карасев. – Режим доступа: http://teologia.ru/www/biblioteka/esthetika/karasev.htm

Корабльова В. М. Соціальні смисли ідеології в розвитку сучасного суспільства / В. М. Корабльова / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня докт. філос. наук : спец. 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Київ, 2015. – 37 с.

Лихачев Д. С. Смех в Древней Руси / Д. С. Лихачев, А. М. Панченко, Н. В. Понырко. – Л.: Наука, 1984. – 295 с.

Лосев А. Ф. История эстетических категорий / А. Ф Лосев, В. П. Шестаков. – М.: Искусство, 1965. – 374 с.

Одесский М. П. Легенда о великом комбинаторе [Електронный ресурс]: [предисловие к книге Ильи Ильфа и Евгения Петрова «Двенадцать стульев»] / М. П. Одесский, Д. М. Фельдман. – Режим доступа: http://lib.baikal.net/ILfPeTrOV/dwenadcatx.txt

Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – Т. 2. Спалах пророцтва: Гегель, Маркс та послідовники. // К. Поппер. – Переклад з англ. О. Коваленка. – К.: Основи, 1994. – 444 с.

Пролеев С. В. Там, где смеха нет // С. В. Пролеев / Δόξα /ДОКСА. Зб. наук. праць з філософії та філології. – Одеса, 2008. – Вип. 13. Сміх та серйозність: множинність видів та взаємин. – С. 27–32.

Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ, 1918 – 1956. [В 3 кн.], Ч.І – ІІ: опыт художественного исследования. – Екатеринбург: У-Фактория, 2008. – 552 с.

Столяр М. Б. Религия советской цивилизации / М. Б. Столяр – К.: Стилос, 2010. – 178 с.

Столяр М. Советская смеховая культура / М. Столяр. – К. : Стилос, 2011. – 304 с.

Теоретическое исследование смеха в России / Studia culturae. – Выпуск 12. Альманах кафедры культурологии и Центра изучения культуры философского факультета Санкт-Петербургского государственного университета / Под ред. А. Г. Козинцева, А. В. Малинова, А. Е. Рыбаса, С. А. Троицкого. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2011. – 240 с.

Элиаде М. Священное и мирское. – М.: Изд-во Моск. университета, 1994. – 144 с.

Эпштейн М. Эдипов комплекс советской цивилизации [Електронный ресурс] / М. Эпштейн. – Режим доступа: http://magazines.russ.ru/novyi_mi/2006/1/

Языковые средства создания комического в речи рассказчика-героя Зощенко [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://revolution.allbest.ru/literature/00059503_0.html

Brandenberger, David. «Introduction». In Political Humor Under social research Stalin: An Anthology of Unofficial Jokes and Anecdotes, edited by D.Brandenberger, 1–26. Bloomington, IN: Slavica, 2009.

Chapple, richard L. Soviet Satire of the Twenties. gainesville: University Press of florida, 1980.

Draitser e. forbidden Laughter. Soviet Underground Jokes. Kensington, 1980; russia Dies Laughing: Jokes from Soviet russia / Z. Dolgopolоva (ed.). Salem House Publishers, 1983; История СССР в анекдотах, 1917—1991 / сост. М. Дубовский. – М., 1991; Анекдот как феномен культуры: материалы «Круглого стола», Санкт-Петербург, 16 ноября 2002 г. – СПб., 2002; Adams B. Tiny revolutions in russia: Twentieth Century Soviet and russian History in Anecdotes and Jokes. London, New-York : rout-ledge, 2005; Political Humor under Stalin: an Anthology of Unofficial Jokes and Anecdotes / Brandenberger D. (ed.). Bloomington, 2007; Lewis В., Hammer & Tickle. The History of Communism Told Through Communist Jokes, London, 2008.

Graham S. B. A Cultural Analysis of the russo-Soviet Anecdote / University of Texas, 1990 / [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://d-scholar-ship.pitt.edu/9560/1/grahamsethb_etd2003.pdf

Gurevich A. Bakhtin and his theory of Carnival // Cultural History of Humour: from Antiquity to the Present Day J. Bremmer and H. roodenburg (eds.). Cambridge, 1977. P. 54–60.

Lesley M., ed. reflective Laughter Aspects of Humor in russian Culture. London, Anthev Press, 2004 – 222 p.

Oushakine S. Laughter under Socialism: exposing the Ocular in Soviet Jocularity. Slavic review. Vol. 70. No. 2 (Summer 2011). P. 247–255. [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.academia.edu/1526293/_red_Laughter_On_refined_Weapons_of_Soviet_Jesters

Russian Sense of Humor. russian Soviet humor. russian jokes and anecdotes [Електронний ресурс]. – Режим доступа : http://www.russian-women.net/russian_sense_of_humor.shtml




DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.32442

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.