ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СУФІЗМУ

Анотація

This  article  presents  the  results  of  a  philosophical  anthropological analysis of Sufism, which deals with the basic parameters of the device of man, through the prism of the Sufi mystics: the spirit (rooh), soul (nafs) and body (jism). -There Are a reflection of the spirit of eternity, because he was a breathe of Allah, the soul – there is an accumulation of passion, it  is  a  manifestation  of  passion  and  anger,  but  soothing  and  cleansing from  passion  "rust"  soul  as  a  mirror  reflects  the  source  to  which  the return after death. The body is seen as nothing more than a shell, which is  the focal point of  the material. Sufis also  shared in  man two minds: they  meant  under  one  metaphysical  mind  –  the  mind  (aql),  which  is  a manifestation of the human spirit and the Spirit of the Most High; Others are thinking – mystical Sufis, it is also sensible since it is associated with the  soul,  it  lies  in  the  heart  (kalb).  Purified  spirit  peculiar  to  the realization of truth, revelation (marifa), purified soul – the perception of the  divine  light  (nur).  This  article  describes  not  only  view,  but  also mestoraspolzhenie metafihicheskih anthropological parameters.

Keywords: nafs, kalb, rooh, aql, marifa, nur

В  данной  статье  представлены  результаты  философской антропологического  анализа  суфизма,  где  рассматриваются основные параметры устройства человека, через призму суфийских мистиков:  духа  (рух),  души  (нафс)  и  тела  (джисм).  Дух  –есть отблеск вечности, потому что он был вдохнут Аллахом, душа – есть скоплением  страстей,  ее  проявлением  является  страстность  и гневливость,  но  успокоенная  и  очищенная  от  страстности «ржавчины»  душа,  как  зеркало  отражает  Источник  к  которому вернется  после  смерти.  Тело  видели  не  более  чем  как  оболочку, которая есть средоточием материального. Суфии также разделяли в человеке  два  сознания:  под  одним  они  подразумевали метафизическое сознание – ум (акл), которое есть проявлением духа человека и Всевышнего Духа; другое же мышление – мистическое, у суфиев оно еще и чувственное так как оно сопряжено с душой, оно заключено  в  сердце  (калб).  Очищенному  духу  свойственно осознание  Истины,  откровения  (марифа),  очищенной  душе  – восприятие  божественного  света  (нур).  В  статье  описывается  не только  анализ,  но  и  месторасположение  метафизических антропологических параметров. 

Ключевые слова: Нафс, калб, рух, акл, марифа, нур 

У  даній  статті  представлені  результати  філософського антропологічного  аналізу  суфізму, де  роз глядаються  основні параметри устрою людини, через призму суфіських містиків: духу (рух), душі (нафс) і тіла (джісм). Дух -есть відблиск вічності, бо він був  вдихнутий  Аллахом,  душа – є  ск упченням  пристрастей,  її проявом є пристрасність і безглуздого, але заспокоєна і очищена від пристрасності  «іржі»  душа,  як  дзеркало  відображає  Джерело  до якого  повернеться  після  смерті.  Тіло  бачили  не  більше  ніж  як оболонку,  яка  є  осередком  матеріального.  Суфії  також  поділяли  в людині  дві  свідомості:  під  одним  вони  мали  на  увазі  метафізичну свідомість – розум (акл), яке є проявом духу людини і Всевишнього Духа; інше ж мислення – м істичне, у суфіїв воно ще й чуттєве, так як воно пов'язане з душею, вона укладена в серці (калб). Очищеному духу властиве усвідомлення Істини, одкровення (маріфа), очищеної душі – сприйняття  божественного світла (нур). У статті описується не тільки аналіз, а й місце розташування метафізичних антропологічних параметрів. 

Ключові слова: Нафс, калб, рух, акл, маріфа, нур.