Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Філософія"

У науковій статті здійснено аналіз філософських поглядів А.В. Луначарського щодо важливих суспільних пріоритетів, які виникають в умовах культурних трансформацій першої половини ХХ століття на прикладі соціального експерименту більшовиків під час «культурної революції» та в період створення так званого «пролетарського» суспільства. Теоретик вважав, що пролетаріат у процесі історичної спадковості та при переході до соціалістичної культури має відігравати виключну й авангардну роль й бути законним спадкоємцем не тільки виробничих сил, створених у надрах буржуазного суспільства, але й спадкоємцем усіх матеріальних та культурних цінностей. Доведено, що зміст й сутність культурних трансформацій під час становлення соціалістичного суспільства сприяв формуванню тоталітаризму на підгрунті соціальних міфів та революційної романтики. У цілому, через призму філософських міркувань А.В. Луначарського щодо впливу культурних трансформацій на ціннісні пріоритети суспільства, ми можемо побачити спроби більшовиків створити корпоративну систему на соціалістичних засадах, у якій велика увага приділялася культурній та ідеологічній сферам, без яких неможливо було створити дієві механізми для керування й управління суспільством та виробити соціальний міф про комуністичне суспільство як духовний орієнтир людства. Акцентується увага на тому, що так звана «революційна романтика», яка була притаманна багатьом радянським теоретикам першої половини ХХ століття, по суті виправдовувала будь-які засоби насилля й примусу людини у культурній та ідеологічній сферах заради формування щасливого майбутнього, цілеспрямовувала неухильно рухатися у фарватері політичних установок й директив влади. Доведено, що елементи диктатури пролетаріату, які розглядалися як тимчасові міри, по суті поступово стали перманентними основами формування тоталітаризму.

Ключові слова: культурна революція, культурна спадщина, цінності, культура, мистецтво, колективізм, особистість.

В научной статье осуществлен анализ философских взглядов А.В. Луначарского на важные общественные приоритеты, которые возникают в условиях культурных трансформаций первой половины ХХ века на примере социального эксперимента большевиков во время «культурной революции» и в период создания так называемого пролетарского общества. Теоретик считал, что пролетариат в процессе исторической наследственности и при переходе к социалистической культуре должен играть исключительную и авангардную роль и быть законным наследником не только производственных сил, созданных в недрах буржуазного общества, но и наследником всех материальных и культурных ценностей. Доказано, что содержание и сущность культурных трансформаций в период становления социалистического общества, способствовали формированию тоталитаризма на почве социальных мифов и революционной романтики. В целом, через призму философских размышлений А.В. Луначарского о влиянии культурных трансформаций на ценностные приоритеты общества, мы можем увидеть попытки большевиков создать корпоративную систему на социалистических началах, в которой большое внимание уделялось культурной и идеологической сферам, без которых невозможно создать действенные механизмы для управления и руководства обществом и выработать социальный миф о коммунистическом обществе как духовном ориентире человечества. Акцентируется внимание на том, что так называемая «революционная романтика», которая была присуща многим советским теоретикам первой половины ХХ века, по сути оправдывала любые средства насилия и принуждения человека в культурной и идеологической сферах во имя формирования счастливого будущего, целенаправленно ориентировала на неуклонное движение в фарватере политических установок и директив власти. Доказано, что элементы диктатуры пролетариата, которые рассматривались как временные меры, по сути постепенно стали перманентными основами формирования тоталитаризма.

Ключевые слова: культурная революция, культурное наследие, ценности, культура, искусство, коллективизм, личность.

In the scientific article an analysis of the philosophical views of A.V. Lunacharsky concerning important social priorities that arise in the conditions of the cultural transformations of the first half of the twentieth century on the example of the social experiment of the Bolsheviks during the "cultural revolution" and in the period of the creation of the so-called proletarian society. The theorist believed that the proletariat, in the process of historical heredity and in the transition to socialist culture, should play an exclusive and avant-garde role and be a legitimate heir not only of the productive forces created in the depths of the bourgeois society, but also of the heir of all material and cultural values. By defending collectivism as the basis of communist education, the philosopher claims that one must think, as "we," to become a living, useful, responsible body, part of this "we". But at the same time A. Lunacharsky warned that this upbringing did not lead to the appearance of "herding", complete degradation of the individual, loss of originality and individuality rights. As a result of education in the personality, individual characteristics, talents, appropriate skills that people absorb and which society offers to them should be developed. It has been proved that the content and essence of cultural transformations during the formation of a socialist society contributed to the formation of totalitarianism on the basis of social myths and revolutionary romanticism. In general, through the prism of philosophical considerations, AV Lunacharsky, on the impact of cultural transformations on the values of society, we can see the attempts of the Bolsheviks to create a corporate system on a socialist basis, in which much attention was paid to the cultural and ideological spheres, without which it was impossible to create effective mechanisms for the management and management of society and to develop a social myth about the communist society as the spiritual reference point of mankind. The emphasis is placed on the fact that the so-called "revolutionary romanticism", which was inherent in many Soviet theorists of the first half of the twentieth century, essentially justified any means of violence and coercion of man in the cultural and ideological spheres in order to form a happy future, aimed at steadily moving in the fairway political attitudes and directives of the authorities. It is proved that the elements of the dictatorship of the proletariat, which were regarded as temporary measures, have gradually become the permanent basis for the formation of totalitarianism.

Keywords: cultural revolution, cultural heritage, values, culture, art, collectivism, personality.

Луначарский А.В. Этюды политические и критические. М., 1906.175 с.

Луначарский А.В. Беседы по марксистскому миросозерцанию. М.: Рос. ин-т истории искусств, 1924. 85 с.

Луначарский А.В. Культурные задачи рабочего класса. Культура общечеловеческая и классовая. Петроград: Изд-во Союза Коммун Северной области, 1919. 24с.

Луначарский А.В. Культура в капиталистическую епоху. М.: Всероссийский Пролеткульт, 1923. 53 с.

Ленин В.И. Полное собрание сочинений. М.: Гос. изд-во политической литературы, 1950. Т.36. С.46.

Горбунов В.В. Разработка В.И. Лениным проблемы культурного наследия. М.: Знания, 1980. 518 с.

Шевцов Е.В. Основные средства и формы эстетического воспитания. Наследие А.В. Луначарского и современность. М.: Просвещение, 1985. 102 с.

Тимоти. Эдвард О’Коннор. Анатолий Луначарский и советская политика в области культуры. М.: Прогресс, 1992. 223 с.

Луначарский А.В. О народном образовании. М., Изд-во АПН РСФСР, 1958. С. 443-446.

Луначарский А.В. Против идеализма. Этюды полемические. М.: Работник Просвещения, 1924. 163 с.

REFERENCES

Lunacharskij A.V. Etyudy politicheskie i kriticheskie. M., 1906. 175 s.

Lunacharskij A.V. Besedy po marksistskomu mirosozercaniyu. M.: Ros. in-t istorii iskusstv, 1924. 85 s.

Lunacharskij A.V. Kulturnye zadachi rabochego klassa. kultura obshhechelovecheskaya i klassovaya. Petrograd: Izd-vo soyuza kommun severnoj oblasti, 1919. 24 s.

Lunacharskij A.V. Kultura v kapitalisticheskuyu epoxu. M.: Vserossijskij proletkult, 1923. 53 s.

Lenin V.I. Polnoe sobranie sochinenij. M.: Gos. izd-vo politicheskoj literatury, 1950. T.36. S.46.

Gorbunov V.V. Razrabotka V.I leninym problemy kulturnogo naslediya. M.: Znaniya, 1980. 518 s.

Shevcov E.V. Osnovnye sredstva i formy esteticheskogo vospitaniya. nasledie A.V. Lunacharskogo i sovremennost. M.: Prosveshhenie, 1985. 102 s.

Timoti. Edvard o’Konnor. Anatolij Lunacharskij i sovetskaya politika v oblasti kultury. M.: Progress, 1992. 223 s.

Lunacharskij A.V. O narodnom obrazovanii. M.: Izd-vo APN RSFSR, 1958. S. 443-446.

Lunacharskij A.V. Protiv idealizma. etyudy polemicheskie. M.: Rabotnik prosveshheniya, 1924. 163 s.