РЕЛІГІЙНІ ПІДВАЛИНИ РАДЯНСЬКОЇ СМІХОВОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Радянська  сміхова  культура  демонструється  як  заперечення  псевдо-сакральної ідеології,  як  «профанація  профанації»  первинних  релігійних  сенсів  і,  таким  чином,  як повернення  до  цих  сенсів.  Авторка  виділяє  дві  основні  парадигми  Радянської  сміхової культури:  титанічну  та  десакралізовану  християнську.  Титанічну  парадигму представлено такими артефактами культури, як цирк та ексцентрична кінокомедія. Що ж до творчості Є. Шварца, Е. Рязанова, В. Войновіча, то вона тяжіє до християнської парадигми

Ключові  слова:  радянська  сміхова  культура,  тоталітарні  практики,  ієрофанії, титанізм, сакральне, профане

Советская  смеховая  культура  демонстрируется  в  качестве  отрицания  псевдо-сакральной идеологии, как «профанация профанации» исходных религиозных смыслов, и, таким  образом,  как  возвращение  к  этим  смыслам.  Автор  выделяет  две  основные парадигмы  советской  смеховой  культуры:  титаническую  и  десакрализованную христианскую.  Титаническую  парадигму  представляют  такие  артефакты  культуры  как цирк и эксцентрическая кинокомедия. Что же касается творчества Е. Шварца, Э. Рязанова, В. Войновича, то оно тяготеет к христианской парадигме.

Ключевые  слова:  Советская  смеховая  культура,  тоталитарные  практики,  иерофании, титанизм, сакральное, профанное.

Soviet  laughter-culture  is  shown  as  the  negation  of  the  pseudo-sacred  ideology,  as  the «profanation of profanation» of the original religious meanings, and thus as the return to these meanings. The author outlines two main paradigms of the Soviet laughter-culture: the titanic and the  desecrated  Christian.  Such  artifacts  of  culture  as  circus  and  eccentric  cinema  comedy represent the titanic paradigm. At the same time, creative studies by Yevhen’y Schwarts, Eldar Riazanov, Vladymyr Voynovych tend to the Christian paradigm. 

Key  words:  Soviet  laughter-culture,  totalitarian  practices,  hierophany,  titanism,  sacral, Profane