ФІЛОСОФСЬКО-КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ОСМИСЛЕННЯ СУТНОСТІ МУЗЕЮ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ІНСТИТУЦІЇ В ЕПОХУ ПОСТМОДЕРНУ

Анотація

Стаття присвячена філософсько-концептуальному осмисленню процесів музейної діяльності в епоху постмодерна. Сьогодні музей, як інститут, що демонструє оригінали, дає дезорієнтовану суб’єкту відчуття чогось незмінного й вкоріненого. У сучасному суспільстві музей є практично єдиним закладом, здатним утримувати у своїх стінах пам'ять про минуле, зберігати культурну спадщину, а також вирішувати проблему ментальної адаптації людини до мінливого світу. Музеї намагаються втілити у своїй експозиції максимальну наближеність до певної історичної епохи, віддаленій від теперішнього часу, роблячи домінуючим «ефект занурення». Припускається, що людина, заглиблена у музейне середовище, отримає можливість «виключатися» з реалій сьогоднішньої повсякденності та долучатися до реалій минулого, і знаходячи у цьому процесі підґрунтя до розуміння свого майбутнього. У століття технічного відтворення, віртуалізації і симуляції люди відвідують музей у пошуках предметів-оригіналів, того, що унікально і наділено ознаками «справжнього буття», дає відчуття чогось незмінного й вкоріненого. Для людини постмодерну, яка живе у світі копій і симулякрів, значення символів культури як відносно сталих орієнтирів серед загальної мінливості не тільки не зменшилося, а, навпаки, зросло.

Ключові слова: музей епохи постмодерна, музейна експозиція, музейна

комунікація.

Статья посвящена философско-концептуальному осмыслению процессов музейной деятельности в эпоху постмодерна. Сегодня музей, как институт, что демонстрирует оригиналы, дает дезориентированному субъекту ощущение чего-то неизменного и укоренившегося. В современном обществе музей является практически единственным учреждением, способным удерживать в своих стенах память о прошлом, сохранять культурное наследие, а также решать проблему ментальной адаптации человека к меняющемуся миру. Музеи пытаются воплотить в своей экспозиции максимальную приближенность к определенной исторической эпохе, отдаленной от настоящего, делая доминирующим «эффект погружения». Предполагается, что человек, углубленный в музейную среду, получит возможность «выключаться» из реалий сегодняшней повседневности и участвовать в реалиях прошлого, находя в этом процессе основания к пониманию своего будущего. В век технического воспроизведения, виртуализации и симуляции люди посещают музей в поисках предметов-подлинников, того, что уникально и наделено признаками «подлинного бытия», дает ощущение чего-то неизменного и укоренившегося. Для человека постмодерна, который живет в мире копий и симулякров, значение символов культуры как относительно устойчивых ориентиров среди всеобщей изменчивости не только не уменьшилось, а, наоборот, возросло.

Ключевые слова: музей эпохи постмодерна, музейная экспозиция, музейная коммуникация.

The article is devoted to the philosophical and conceptual interpretation of the processes of museum activity in the postmodern era. Today the museum, as an institution that demonstrates originals, gives the disoriented subject a feeling of something unchanging and entrenched. In modern society, the museum is practically the only institution capable of retaining in its walls the memory of the past, preserving the cultural heritage, and also solving the problem of a person's mental adaptation to a changing world. The museums try to realize in their exposition the maximum closeness to a certain historical epoch far from the present, making the "immersion effect" dominant. It is assumed that a person deepened in the museum environment will have the opportunity to "turn off" from the realities of today's everyday life and participate in the realities of the past, finding in this process a basis for understanding his future. In the age of technical reproduction, virtualization and simulation, people visit the museum in search of original items, that which is unique and endowed with signs of "true being" gives a sense of something unchanging and entrenched. For a postmodern person who lives in the world of spears and simulacra, the significance of cultural symbols as relatively stable landmarks among the universal variability has not only not diminished but, on the contrary, increased.

Key words: museum of the postmodern era, museum exposition, museum communication