АНТИТОТАЛІТАРНИЙ ДИСКУРС РАДЯНСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО АНЕКДОТУ 70 – 80-х рр. ХХ ст. (КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ)

Анотація

Авторка вважає, що антитоталітарний дискурс сміхової культури в СРСР та ПНР було наповнено специфічним змістом в наслідок наступних чинників: 1) більш суттєвої сакралізації ідеології в СРСР в наслідок якої навіть в межах політичного анекдоту залишалися постаті, що практично не зазнали десакралізації (наприклад, образ Леніна); 2) наявності у межах сміхової культури ПНР опозиції релігійного та псевдо-сакрального; 3) більшої статичності ідеологічної сфери у ПНР; 4) меншої свободи слова у СРСР; 5) космополітичного змісту сміхової культури СРСР та 6) яскраво вираженої національної самоідентифікації людини в межах польської сміхової культури.

Ключові слова: сміхова культура, політичний анекдот, гетерогенна природа сміху, сакральне, псевдо-сакральне.

Автор считает, что антитоталитарный дискурс смеховой культуры в СССР и ПНР был наполнен специфическим содержанием по причине следующих факторов: 1) более сущностной сакрализации идеологии в СССР, в результате чего даже в пределах политического анекдота оставались фигуры, которые практически не подверглись десакрализации (например, образ Ленина); 2) наличия в пределах смеховой культуры ПНР оппозиции религиозного и псевдо-сакрального; 3) большей статичности идеологической сферы в ПНР; 4) меньшей свободы слова в СССР; 5) космополитического содержания смеховой культуры СССР и 6) ярко выраженной национальной самоидентификации человека в пределах польской смеховой культуры.

Ключевые слова: смеховая культура, гетерогенная природа смеха, сакральное, псевдо-сакральное.

The author proposes a comparative analysis of the laugh culture of USSR (Union of Soviet Socialist Republics) and PPR (Polish People’s Republic) based upon the exploration of the political anecdote of the 1970–1980-s. The aim of the article is pointing out the definite differences between the dynamics of societies and avoiding the possible post-totalitarian reminiscences in the modern world. Making an explication of the methodology of her study M. Stoliar refuses of choosing the only one paradigm of explanation of laugh and laugh culture. The author underlines the importance of the principle of the interaction of different methodological styles, which, as ukrainian philosopher S. Proleev states, is determined by the heterogeneous nature of the laugh. At the same time M. Stoliar proposes her own approach of understanding the soviet laugh culture. This culture can be interpreted as the «profanation of the ideological profanation» because it profanes the marxist, leninist and stalinist ideology which represents the profanation of different religious ideas. Understanding the soviet laugh culture in this way, M. Stoliar points out the peculiarities of polish laugh culture through analysis of the corresponding political anecdotes. To her opinion, anti-ideological content of laugh culture manifested itself in USSR and PPR differently in the cause of the following factors: 1) a very high level of sacralization of the ideology in USSR (even in the soviet political anecdotes we find the images which practically aren’t desacralized (e. g. the image of Lenin)); 2) a presence of the true sacral which appears to be the opposition to the pseudosacral as the ideological in the laugh culture of PPR; 3) a high level of statics of the ideological sphere in PPR; 4) a low level of freedom of speech in USSR; 5) a cosmopolitan character of the laugh culture in USSR; 6) a great expression of the tradition of national identification in the polish laugh culture.

Key words: laugh culture, political anecdote, heterogeneous nature of the laugh, sacral, pseudosacral.