ТРАСФОРМАЦІЇ ОСВІТНІХ СТРАТЕГІЙ: «РИЗИК НАВПАКИ»

Анотація

У статті досліджуються сучасні освітньо-педагогічні практики, що вимагають постійного оновлення, крізь призму подолання просвітницького катастрофізму. Проаналізовано новітній інструментарій для запобігання і подолання просвітницького катастрофізму. Вказано на необхідність вибудовувати не тільки концептуальні проекції, а й етичні. Сьогодення спонукає утримувати етичний вимір повсякчас. Принагідно зазначено:  в  епоху  постсекулярного,  посттеологічного,  постконвенціонального змінюється змістовність та конотативність катастрофи, трансформуючи уявлення про евристику страху та відповідальність через поступове покращення знань вірогідностей як необхідність приймати рішення, від невизначеності до ризику, від деморалізації до реморалізації. Сучасні завдання подолати низьку ефективність освітньо-педагогічних практик, деморалізацію освітніх акторів, просвітницький катастрофізм, виходу з техногенної пастки реалізуються через проектування випереджувальної освіти.

Ключові слова: освітньо-педагогічні практики, просвітницький катастрофізм,
деморалізація, реморалізація, ризик, освітні стратегії.

The article deals with the modern educational and pedagogical practices that require constant updating, through the prism of overcoming enlightened catastrophism. The latest tools for preventing and overcoming enlightened catastrophism are analyzed. The differences of constructive and destructive proposals for improving a variety of educational strategies are established. Education remains a field of risks and dangers. Reconstruction of risk events as inevitable becomes preventive measure. It is not impossible to calculate all the conditions for applying the preemptive principle in case of safety / danger situations. It is shown that one of the reasons for this situation is that even if serious and irreversible harm is taken into account, it is impossible to know for sure what it is in essence and what its consequences are. That is why we must act, not waiting for the completeness of information, to take a proactive approach. The development of the latest educational strategies should be based on this paradox, giving rise to new diverse projects. It is noted that we must build not only conceptual projections, but also ethical ones. The meaningfulness and connotativeness of the catastrophe is changing in the era of post- secular, post-theological, post-conventional and transforming the idea of the heuristic of fear and responsibility through the explication of probabilities in a decision-making situation, from uncertainty to risk, from demoralization to remoralization. Modern tasks to overcome the low efficiency of educational and pedagogical practices, the demoralization of educational actors, to overcome educational catastrophism, to get out of the technogenic trap are realized through the design of advanced education.

Key words: educational and pedagogical practices, enlightened catastrophism,
demoralization, remoralization, risk, educational strategies.