КРИТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ ЯК КРИТИКА І САМОКРИТИКА ОСВІТНІХ РЕАЛІЙ: НІМЕЦЬКІЙ ДОСВІД

Анотація

В статті розглядаються  тенденції  еволюції філософської педагогіки  в німецькій теоретичній традиції. Перехід від нормативних теорій до функціонально- структурних аналізується на матеріалі нормативних теорій неогегельянства (Е. Шпрангер, Т. Літт), а також теорії напівосвіти Т. Адорно, де напівосвіта представлена  як форма відчуження освіти і сприяє її перетворенню на антиосвіту. Один з альтернативнихваріантів філософської педагогіки на засадах теорії самореферентних соціальних систем пропонується А. Тремлем. Показано, що  критика і самокритика різних філософсько-педагогічних конструктів  надає для імпульси розвитку філософської педагогіки як рефлексії внутрішньої логіки практик навчання і виховання із урахуванням викликів глобалізації.

Ключові слова: філософська педагогіка, критика, самокритика, тенденції, теорія, освіта, внутрішня логіка , комунікація, глобалізація.

В статье рассматриваются тенденции эволюции философской педагогики в немецкой теоретической традиции. Переход от нормативных теорий  к функционально-структурным анализируется на материале нормативных теорий неогегельянства, а также теории полуобразования, где оно представлено как форму отчуждения образования и способствует его превращению в антиобразование. Один из альтернативных  вариантов философской педагогики, разработанный на основе теории самореферентных социальных систем, предлагается А. Тремлем. Показано, что критика и самокритика различных философско-педагогических конструктов дает импульс для развития философской педагогики как рефлексии внутренней логики практик учения и воспитания с учетом вызовов глобализации.

Ключевые слова: философская педагогика, критика, самокритика, тенденции, теория, образование, внутренняя логика, коммуникация, глобализация.

The paper considers evolutionary trends of the philosophical pedagogics in the German theoretical tradition. The transition from normative to functional-structural theories is analyzed based on the material of the normative theories of Neo-Hegelianism (Е. Spranger, Т. Litt), and also the theories of semi-education by Т. Adorno, where the semi-education is represented as a form of the education alienation and encourages its transformation into anti-education.

Mass culture and semi-education, as shown by Adorno, create a common space of mental degradation, therewith the sense of human life is limited to the prestigious consumption of the so-called cultural and educational goods. This also applies to the academic culture, excessive methodological care of students in higher educational institutions, reduction of schooling to the acquisition of elementary cultural techniques and knowledge systematized by subjects, which may be sold on the labour market or facilitate the purchase of “wanted people” and making “friends or contacts” to reach success with their help. Therefore, semieducation creates the conditions for the corruption growth, since it is itself the carrier of this virus.

Semieducation, according to Adorno, is not a special stage or developmental disease on the way of the genuine education growth. Being an enemy of the latter, it has removed the very idea of education from educational institutions and cultural – social practices.

One of the alternative options in philosophical pedagogy in offered by A.Treml as the theory of self-referential social systems. It was shown that the criticism and self-criticism of different philosophical-pedagogical contsructs promote the development of philosophical pedagogy as the reflexion of the internal logic in the training and educating practices which take into account challenges of globalization.

Key words: philosophical pedagogy, criticism, self-criticism, trends, theory, education, internal logic, communication, globalization.