НЕОКОНСЕРВАТИЗМ ЯК ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОГО РЕВАНШУ
Анотація
У сучасних умовах затяжної системної кризи світового економічного порядку посилилася тенденція до заміни в практиці державотворення концепту демократії вільного доступу неоконсервативною моделлю обмеженого доступу. Фактично мова йде про спробу владних еліт взяти соціальний реванш за вимушений період існування соціально орієнтованої держави. Спротив громадянського суспільства вимушує ідеологів неоконсерватизму більш рішуче обґрунтовувати необхідність відмови від основних принципів демократії.
Ключові слова: неоконсерватизм, політична система обмеженого доступу.
В современных условиях затяжного системного кризиса мирового экономического порядка усилилась тенденция к замене в практике государственного строительства концепта демократии свободного доступа неоконсервативной моделью ограниченного доступа. Фактически речь идет о попытке властных элит взять социальный реванш за вынужденный период существования социально ориентированного государства. Сопротивление гражданского общества вынуждает идеологов неоконсерватизма более решительно обосновывать необходимость отказа от основных принципов демократии.
Ключевые слова: неоконсерватизм, политическая система ограниченного доступа.
In today's conditions, the protracted systemic crisis in the world economic order has intensified the tendency to replace in the practice of state-building the concept of free access democracy with a neo-conservative model of restricted access. In fact, it is a question of an attempt by the ruling elites to take revenge for the forced period of existence of a socially oriented state. Opposition to civil society forces ideologues of neo-conservatism to more substantiate the need to reject the basic principles of democracy. This problem was raised in one form or another in the studies of B. Weingast, D. Wollis, I. Wallerstein, D. North, J. Norton, N. Khomsky. However, in the national political science literature, the issue of global conservative social revenge for the purpose of replacing the democratic system with free access to the system of restricted access has hardly been reflected. The purpose of this article is to consider the main points of the neo-conservative ideology, which are aimed at the forced dismantling of the model of free-access democracy in modern state-building practice. The basis of political means of countering the resistance of the masses is the idea of «narrowing the feedback», that is, the ability of citizens to influence political processes. From this point of view, the vigorous appeal of conservatives to a «strong state» should be considered. In the institutional framework, neoconservatism proposes replacing the representative model of democracy with the functional representation of technocratic and managerial staff. In some countries, since the beginning of the new millennium, there has been a tightening of legislation envisaging sanctions for «violations of public order». Expanded police rights. Weakened restrictions on the use of extreme forms of violence. Serious blows to the trade union movement. Discriminatory practices are being increasingly applied to individuals involved in the fight against the policy of «social revenge» and the dismantling of democratic institutions. The danger of such trends is determined not only by their direct significance, but also by the fact that they create conditions for the authoritarian restructuring of political institutions, which is increasingly openly pursued by ideologues of conservatism.
Key words: neoconservatism, political system of restricted access.
Повний текст:
PDFПосилання
Алмонд, Г., Пауэлл, Дж., Стром, К. и Далтон, Р., 2012. Артикуляция интересов. [online] Доступно: http://pavroz.ru/almond-articulation [Дата обращения 5 сентябрь 2018].
Валлерстайн, И., 2003. После либерализма. Перевод с английского М.М. Гурвиц, П.М. Кудюкин, П.В. Феденко. Москва: Едиториал УРСС.
Воронянський, О. В., 2011. «Національні інтереси» як категорія політичної науки. Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Філософія, філософія права, політологія, соціологія, [online] 10. Доступно: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/ 2011_53/Gileya53/P8_doc.pdf [Дата звернення 5 вересня 2018].
Воронянський, О.В., 2015. Проблема суб’єктності суверенітету в контексті технології здійснення влади. Evropsky politicky a pravni diskurz, 2(4), с. 205–209.
Денисенко, І.Д., 2013. Сучасна теорія конфлікту: проблеми експлікації, демаркації, класифікації. Українській соціум, 3(46), с. 16–26.
Лейпхарт, А. 1997. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование. Москва: Аспект Пресс.
Сартори, Дж., 1993. Вертикальная демократия. Политические исследования, 2, с. 80–89.
Хантингтон, С. 2004. Политический порядок в меняющихся обществах. Москва: Прогресс-Традиция.
Харви, Д. 2007. Краткая история неолиберализма. Актуальное прочтение. Перевод с английского Н.С. Брагиной. Москва: Поколение.
Хомский, Н. 2002. Прибыль на людях. Неолиберализм и мировой порядок. Перевод с английского Б.М. Скуратова. Москва: Праксис.
A colloquio con Michel Ponjatowski. 2017. Roma.
Dahl, R. 1971. Polyarchy: Participation and Opposition. New Haven: Yale University Press.
Guggenberger, B., 2015. Sind wir noch Regierbur?: Zur Dialektik von Starke und Scliwache der modernen Staates. In: К. H. Biedenkopf, G. Eisermann, B. Guggenberger, ed. Der Oberforderte scliwache Staat: Sind wir noch regierbar? Freiburg.
Noak, P. 2010. 1st die Demokratie noch regierbar? Miinchen.
North, D. 1990. Institutions, Institutional Changes, and Economic Performance. Cambridge: Cambridge Univ. Press.
Schelsky, H. 2009. Der selbstandige und der betreute Mensch: Politische Schriften und Kommentare. Stiiltgart.
Szszesno, G. 2014. Die Diszipliniorung der Demokralie.– Reinhek bei Hamburg.
DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.2537762
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.