ЛЮБОВ, ЯКА РУХАЄ КОРДОНИ: ДІАСПОРАЛЬНА ПОЛІТИКА ТУРЕЧЧИНИ

Анотація

У статті представлено аналіз процесу формування діаспоральної політики Туреччини в контексті реалізації нової геополітичної стратегії неоосманізму. Метою роботи є дослідження еволюції поняття діаспори в державній політиці та аналіз трансформації відносин держави з діаспорами залежно від змін національних пріоритетів Туреччини. В якості об’єкту державної діаспоральної політики постають «турецькі громадяни за кордоном», «споріднені групи», «дружні спільноти». Розширення поняття «діаспора» демонструє факт того, що діаспора в Туреччині стала розглядатися як ресурс для реалізації міжнародної стратегії держави щодо стабілізації та розвитку геополітичного та економічного становища, як механізм посередництва та лобіювання інтересів. Визначається, що діаспоральна політика Турецької республіки орієнтована на виконання двох завдань: створення міцної транснаціональної лобістської структури на основі етнічних діаспор у всьому світові та виконання геополітичного завдання – створення глобальної інтеграційної системи через консолідовані зусилля споріднених держав і народів тюркського світу.

Ключові слова: діаспора, державні інститути, транскордоння, мережеві суспільства.

В статье представлен анализ процесса формирования диаспоральной политики Турции в контексте реализации новой геополитической стратегии неоосманизма. Целью работы является исследование эволюции понятия диаспоры в государственной политике, а также анализ трансформации отношений государства с диаспорами в зависимости от изменений национальных приоритетов Турции. В качестве объекта государственной диаспоральной политики выступают «турецкие граждане за рубежом», «родственные группы», «дружественные сообщества». Расширение понятия «диаспора» демонстрирует факт того, что диаспора в Турции стала рассматриваться как ресурс для реализации международной стратегии государства по стабилизации и развитию геополитического и экономического положения, как механизм посредничества и лоббирование интересов. Определяется, что диаспоральная политика Турецкой республики ориентирована на выполнение двух задач: создание прочной транснациональной лоббистской структуры на основе этнических диаспор по всему миру и выполнения геополитической задачи – создание глобальной интеграционной системы через консолидированные усилия родственных государств и народов тюркского мира.

Ключевые слова: диаспора, государственные институты, трансграничные, сетевые общества.

Current world order of the system of international relations intends to regulate the claims and actions of a significant number of new actors. As distinct from the Westphalian system with vertical hierarchy of «big» and «small» states, the modern structure of international relations along with classical actors includes the new parties: borderland sociocultural groups – «diasporas of cataclysm», regional diasporas in the transboundary systems and world diasporas with transnational network or umbrella structure. Relations between state and its diasporas, apart from traditional patronage relations, acquire new forms. The «hybrid formations» with specific neo-institutional elements of organization, composition of state and transnational features have appeared. Territorial nation-state has been transforming into the sacral centre, directing and uniting «own» diasporas all over the world. The recognition of diaspora as resource base of the state that extends opportunities of international contacts and forms of impact on international system has grown in popularity. The paper presents the analysis of the process of formation of diasporal policy of Turkey in the context of realization of new geopolitical strategy of Neo-Ottomanism. The aim of the paper is to research the evolution of the term «diaspora» in the state policy as well as to analyse the transformation of the relations between state and diasporas in relation to the changes of Turkey’s national priorities. «Turkish citizens abroad», «relative groups», «friendly societies» act as a subject of the state diasporal policy. Expansion of the term «diaspora» demonstrates the fact that diaspora in Turkey has been considered as resource for realization of international strategy of the state on stabilization and development of the geopolitical and economic position, as a mechanism of mediation and lobbying of interests. It has been determined that diasporal policy of the Republic of Turkey is oriented to execution of two objectives: realization of the aim to create a strong transnational lobbying structure on the basis of the ethnic diasporas around the world and to execute geopolitical target – creation of the global integrational system through consolidated efforts of relative states and nations of Turkic world.

Key words: diaspora, state institutes, transboundary, network societies.