ОФІЦІЙНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

Анотація

Поняття політичного дискурсу як сукупність мовних актів, ритуалів, традицій, норм, які актуалізуються у публічному просторі, вказує на двумірність цього явища. З одного боку, семантична складова, яка складається з вербальних та невербальних типів мови. З іншого боку, смислова конотація текстів, яка вказує на політичне уявне та має великий ресурс його реалізації. Розуміючи політичні процеси як контекст у якому актуалізується політичний дискурс, у статті розглянуто судову владу як інституційний вимір формування сучасного політичного дискурсу.

Ключові слова: Голодомор, дискурс, еліта, опозиція, партизан, суд.

Понятие политического дискурса как совокупность речевых актов, ритуалов, традиций, норм, актуализируясь в публичном пространстве, указывает на двумернисть этого явления. С одной стороны, семантическая составляющая, которая состоит из вербальных и невербальных типов языка. С другой стороны, смысловая коннотация текстов, которая указывает на политическое воображаемое и имеет большой ресурс его реализации. Понимая политические процессы как контекст в котором актуализируется политический дискурс, в статье рассматривается судебная власть, как институциональное измерение формирования политического дискурса.

Ключевые слова: Голодомор, дискурс, элита, оппозиция, партизан, суд

The concept of political discourse as a collection of linguistic acts, rituals, traditions, norms that are actualized in the public space, points to the two-dimensionality of this phenomenon. On the one hand, the semantic component, which consists of verbal and nonverbal types of speech. On the other hand, the semantic connotation of texts, which points to the political imaginary and has a large resource for its implementation. Understanding political processes as a context in which political discourse is actualized, we considered the judiciary as an institutional dimension of the formation of political discourse. The analysis of power discourse should not be limited to the structural properties of the text; it should also include systematic account of the context, which helps to reveal the hidden structures of discourse. The main objective of the article is to identify hidden phenomena that in the social space at the domestic level, through the institutional dimension of the judiciary, determined the attitude to the policy of national memory. The search for social communities that became participants in the communicative action that shaped the level of the Holodomor victims' national memory can reveal hidden groups that influence official political discourse. Politicians and political institutions, as actors who reproduce at the local and national levels of texts, through communicative acts engage in the production of symbolic texts and the public, which becomes the second category of discursive practices. They, as a reflex group for official political discourse, fill the public field with new meanings, which either supplement official rhetoric, or become counter-rhetoric.

Key words: Holodomor, discourse, elite, opposition, partisan, court.