ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ В ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Анотація
Перехід економічної системи на постіндустріальний рівень кардинально змінив соціальну структуру суспільства. Організований робітничий клас і його масові партії, чия ідеологія базувалася на усвідомленні системної класової спільності в процесі виробництва, поступилися місцем не пов’язаним із цим процесом дрібним спільнотам, які об’єднуються на основі культурних кодів споживання. Відповідно, перехід від класової суб’єктності індустріального суспільства до фрагментованої декласованої суб’єктності постіндустріалізму для більшості населення означає відмову від боротьби за реальні інтереси на користь сформованих політичною елітою симулякрів цих інтересів. Дії таких суб’єктів у межах нав’язаних їм кодів культури споживання не призводить до зміни реального політичного порядку, не дозволяють, а лише тимчасово компенсують зростаючі структурні політичні конфлікти.
У період постіндустріального суспільства вичерпання можливостей ринкового розподілу ресурсів створює тенденцію переходу від реальної економічної діяльності до ренто-орієнтованої поведінки. Однак така форма задоволення соціальних запитів створює загрозливу тенденцію до самознищення самої інфраструктури сучасного суспільства і подальшої фрагментацією простору політичної суб’єктності.
Повернення реальної політичної суб’єктності більшості може бути пов’язано з трансформацією розрізнених груп у новий політичний клас. Ці цілі мають на увазі легітимізацію нового політичного порядку, в якому ієрархія доступів до ресурсів суспільства перестає бути ключовим фактором соціальної стратифікації.
Ключові слова: політична суб’єктність, постіндустріалізм, ренто-орієнтована поведінка, розподіл ресурсівПовний текст:
PDFПосилання
Вершина, В. А. та Михайлюк, А. В., 2002.О карнавальных истоках современной цивилизации. Докса: зб. наук. праць з філософії та філології, 2, с. 124–132.
Денисенко, І. Д., 2010. Проблемне поле методології політичних досліджень. Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Філософія, філософія права, політологія, соціологія, 5, с. 116–124.
Денисенко, І. Д., 2015. Теорія соціального простору: евристичний потенціал щодо соціально-політичних досліджень. Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки, 2(10), с. 27–37.
Денисенко, І. Д., 2013. Сучасна теорія конфлікту: проблеми експлікації, демаркації, класифікації. Українській соціум, 3(46), с. 16-26.
Зайончковський, Ю. В. та Осіпов, О. М., 2019. Неокорпоративізм в умовах глобалізації: досвід Західної Європи. Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки, 2(16), с.98–107.
Мартьянов, В. С., 2017. Политические пределы homo economicus. Общественные науки и современность, 2, с. 104–118.
Фишман, Л. Г., 2017. Популизм – это надолго. Полис. Политические исследования, 3, с. 55–70.
Фишман, Л. Г., 2016. Закат «общества труда»: современная идеологическая констелляция. Полития, 3, с.116–129.
Jameson, F., 1992. Postmodernism or The Cultural Logic of Late Capitalism. Durham: Duke University Press.
DOI: https://doi.org/10.34142/24130060.2019.18.2.04
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.