Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки

У статті обґрунтовано особливості та доцільність впливу релігійних організацій на процеси державотворення в умовах сучасних суспільно-політичних змін в Україні. Проаналізовано історично-суспільну сутність релігії. Виділено основні положення щодо суспільно-політичної спрямованості діяльності церкви в соціально-історичному контексті та в сучасних умовах. Розглянуто етапи становлення церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві, відмінності між суб’єктивною (ставлення до Бога) та об’єктивною (історична реальність) релігіями. Розкрито підходи до аналізу питань взаємозалежності релігії та політики. Уточнено можливі варіанти взаємовідносин влади та церкви в контексті різних політичних устроїв. Наголошено на значимості та авторитетності церкви в пошуку взаємоприйнятих рішень у багатьох проблемних ситуаціях в умовах гібридної війни.

Конкретизовано поняття «легітимність» як важливу ознаку демократичної влади, символ довіри, уявлення, що існують у свідомості громадян та ґрунтуються на законності влади, визнанні громадянами прав та обов’язків як її керівників, так і своїх. Проаналізовано типи легітимності державної влади. Виділено чинники впливу релігійних організацій на державотворення в Україні. Розглянуто функції церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві. Окреслено основні напрями оптимізації впливу релігійних організацій на державотворення: утвердження позицій Автокефальної Української Помісної Церкви; подолання міжконфесійних конфліктів; подальше позитивне вирішення українського релігійного питання на міжнародному рівні; законодавчого уточнення статусу церкви в суспільно-політичних процесах; формування політично-релігійної складової суспільства. Підтверджено ефективність взаємодії релігійних та державних інституцій у розбудові країни, прийняття важливих політичних рішень на спільній основі.

Ключові слова: державотворення, релігійні організації, держава, легітимність, церква, політика, гібридна війна.

В статье обоснованы особенности и целесообразность влияния религиозных организаций на процессы построения государства в условиях современных общественно-политических изменений в Украине. Проанализирована историко-общественная сущность религии. Выделены основные положения по общественно-политической направленности деятельности церкви в социально-историческом контексте и в современных условиях. Рассмотрены этапы становления церкви как соціального института в демократическом обществе, различия между субъективной (отношение к Богу) и объективной (историческая реальность) религиями. Раскрыто подходы к анализу вопросов взаимозависимости религии и политики. Уточнены возможные варианты взаимоотношения власти и церкви в контексте различных политических строев. Отмечено значимость и авторитетность церкви в поиске взаимоприемлемых решений во многих проблемных ситуациях в условиях гибридной войны.

Конкретизировано понятие «легитимность» как важный признак демократической власти, символ доверия, представления которые, существуют в сознании граждан и основываются на законности власти, признании гражданами прав и обязанностей как ее руководителей, так и своих. Проанализированы типы легитимности государственной власти. Выделены факторы влияния религиозных организаций на построение государства в Украине. Рассмотрены функции церкви как социального института в демократическом обществе. Определены основные направления оптимизации влияния религиозных организаций на государство: утверждение позиций Автокефальной Украинской Поместной Церкви; преодоление межконфессиональных конфликтов; дальнейшее положительное решение украинского религиозного вопроса на международном уровне; законодательного уточнения статуса церкви в общественно-политических процессах; формирование политико-религиозной составляющей общества. Подтверждена эффективность взаимодействия религиозных и государственных институтов в развитии страны, принятию важных политических решений на совместной основе.

Ключевые слова: построение государства, религиозные организации, государство, легитимность, церковь, политика, гибридная война.

The article substantiates the peculiarities and expediency of influence of religious organizations on the processes of state formation in the conditions of contemporary socio-political changes in Ukraine. The historical and social nature of religion is analyzed. The main provisions on the socio-political orientation of the church’s activity in the socio-historical context and in the present conditions are highlighted. The stages of becoming a church as a social institution in a democratic society, the distinction between subjective (attitude to God) and objective (historical reality) religions are considered. Approaches to the analysis of issues of interdependence of religion and politics are revealed. Possible variants of the relationship between the authorities and the church in the context of different political structures have been clarified. The importance and authority of the church in finding mutually acceptable solutions in many problematic situations in a hybrid war is emphasized.

The concept of «legitimacy» is specified as an important sign of democratic power, a symbol of trust, beliefs that exist in the minds of citizens and are based on the legitimacy of the authorities, citizens’ recognition of the rights and duties of both their leaders and their own. The types of legitimacy of state power are analyzed. The factors of influence of religious organizations on state formation in Ukraine are highlighted. The functions of the church as a social institution in a democratic society are considered. The main directions of optimization of influence of religious organizations on state formation are outlined: approval of the positions of the Autocephalous Ukrainian Local Church; overcoming interfaith conflicts; further positive resolution of the Ukrainian religious issue at the international level; legislative clarification of the status of the church in socio-political processes; formation of political and religious component of society. Effectiveness of interaction between religious and state institutions in the country’s development, making important political decisions on a common basis were confirmed.

Key words: state formation, religious organizations, state, legitimacy, church, politics, hybrid war.

Вебер, М. 2016. Хозяйство и общество: очерки понимающей социологии. Москва: Издательный дом Высшей школы экономики.

Гараджа, В. и Руткевич, Е. 1996. Религия и общество: хрестоматия по социологии религии: учеб. пособие для вузов. Москва: Институт “Открытое общество”.

Євдокимова Т. В. 2002. Взаємовідносини політики і релігії в соціокультурному просторі (соціально-філософський аналіз). Кандидат наук. Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Коваль І. В. 2007. Взаємодія церкви та інститутів громадянського суспільства: політологічний аналіз. Кандидат наук. Львівський національний університет імені Івана Франка.

Максимець Б. М. 2005. Політичні партії як чинник формування та реалізації стратегії державної політики. Кандидат наук. Національна академія державного управління при Президентові України.

Онищук В. С. 2014. Участь церков у політичних процесах як чинник державотворення сучасної України. Державне управління: удосконалення та розвиток, [online] 10. Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2014_10_6. [Дата звернення 3 Жовтень 2019].

Парламентська Асамблея Ради Європи, 1999. Резолюція 1928. Гарантування прав людини стосовно релігії та переконань і захист релігійних громад від насильства. [online] Доступно: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/docs/1747_rez_1928_(2013).htm#_ftn1 [Дата звернення 3 Жовтень 2019].

Розенфельд, Ю., Герасіна, Л., Осипова, Н., Панов, М., Сахань, О. та Ставицька, О. 2001. Політологія: підручник. Харків: Право.

Яцишин, У. В., 2011. Роль церкви і духовенства у виборчому процесі України. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, 23, с.128–133.

Philpott, D., 2007. Explaining the political ambivalence of religion. American Political Science Review, 101, pp. 505–525.