СУЧАСНІ ПОЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ У КОНТЕКСТІ НЕОІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ: СТРАТЕГІЇ НАУКОВИХ РОЗВІДОК

Анотація

Стаття містить спробу визначення стратегій наукових розвідок в сучасних політичних дослідженнях в контексті визначення пізнавальних можливостей неоінституціонального підходу.

Визначається, що даний напрямок є логічним розвитком інституціоналізму, у зв’язку із чим надаються загальні характеристики «нового» підходу у порівнянні зі «старим». Особлива увага звертається на такі характеристики як: категоріально-понятійний апарат дослідження, його основні принципи, рівні, особливості предметного поля, методи.

Ключові слова: інституціоналізм, неоінституціоналізм, інститути, політичні інститути.

В статье содержится попытка определения стратегий научных поисков в современных политических исследованиях в контексте определения познавательных возможностей неоинституционального подхода.

Определяется, что данное направление является логическим развитием институционализма, в связи, с чем представляются общие характеристики «нового» подхода по сравнению со «старым». Особое внимание обращается на такие характеристики как: категориально-понятийный аппарат исследования, его основные принципы, уровни, особенности предметного поля, методы.

Ключевые слова: институционализм, неоинституционализм, институты, политические институты.

The article contains an attempt to determine the strategies of scientific research in contemporary political issues in the context of determining the cognitive capabilities of the neoinstitutional approach.

It has been determined that neoinstitutionalism is a logical development of the "old" institutionalism, its addition with new ideas to increase cognitive capabilities, a new rethinking of modern processes of political life.

Attention is drawn to the fact that neoinstitutionalism is a rather heterogeneous line, but at the same time it is made an attempt to highlight the common features of the new approach in all its variants. It is made a comparison between the “old” and “new” institutionalism to do this, which is based on: categorical-conceptual apparatus, principles, levels of research, methods.

The author identifies the key postulates of neoinstitutionalism, they emphasize the importance of institutions. And it is emphasized that the subject field of this approach is expanding due to the fact that the attention of researchers is directed not so much to the institutions themselves, but to the activities of political actors.

Among the features of research within the framework of this approach, the following are also distinguished: rejection of descriptiveness, attempts to build a sufficiently structured theory through the use of the deduction method; focusing on the study of the results of public policy in the form of political decisions, government programs, strategies, etc.; adherence to the principle of methodological individualism; use of quantitative analysis methods; use of multilevel analysis.

The cognitive capabilities of this theory in modern political studies are determined, based on a detailed analysis of the key features of the neoinstitutional approach; it is also proposed to highlight possible elements of the research scheme of this approach, which will help to more rationally use the possibilities of the new institutional theory: , the definition of the levels of analysis, or the conduct of the research in an integrated manner, within all levels: institutional, organizational, individual, depending on the purpose of the research; consideration of research objects as institutionalized practices, formal / informal rules of the game; analysis of the institutional environment; analysis of sociocultural contexts; analysis of dynamics, policy results.

Key words: institutionalism, neoinstitutionalism, institutions, political institutions.